Лише 12% українців довіряють судам. Такі дані презентує Київський міжнародний інститут соціології за результатами дослідження, проведеного у грудні 2024-го. Людям часто не дають спокою нібито несправедливо високі зарплати і пенсії представників Феміди.
Водночас держава запровадила механізм безпосередньої участі громадян у прийнятті рішень – це суд присяжних, який працює в Україні і на Волині зокрема. Будь-який громадянин, який відповідає вимогам, може спробувати особисто як це – вершити правосуддя і отримати за це відповідну оплату праці. Проте з року в рік набрати необхідної кількості присяжних не вдається.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» дослідив, як працює суд присяжних на Волині і чому так мало бажаючих розділити з суддями відповідальність і навіть зарплату.
Що таке суд присяжних і як він працює
У світовому правосудді існує дві моделі суду присяжних – англо-американська та континентальна. В англо-американській моделі колегія присяжних ухвалює рішення без участі судді. У континентальній – спільно з представником Феміди. За цією моделлю працює суд присяжних і в Україні.
Участь громадян у здійсненні правосуддя передбачена в українському законодавстві. Зокрема, в Конституції України (ст. 124) вказано, що народ може безпосередньо брати участь у здійсненні правосуддя і ця участь здійснюється через присяжних (присяжні – це громадяни, які залучаються до здійснення правосуддя на певних умовах – авт.). Залучення громадян до правосуддя через присяжних було передбачено й у Кримінально-процесуальному кодексі та в законі «Про судоустрій і статус суддів», однак не мало чітких механізмів для практичної реалізації. Через це інститут присяжних фактично не працював.
Зі зміною Кримінально-процесуального кодексу та оновленням закону «Про судоустрій та статус суддів» функції та норми роботи суду присяжних удосконалили.
Тож, фактично, інститут присяжних запрацював в Україні з 2012 року.
Кримінально-процесуальний кодекс передбачає залучення присяжних до розгляду проваджень лише щодо злочинів, за які передбачене покарання у вигляді довічного ув’язнення. Автоматизована система для цього відбирає із загального списку сім присяжних, з яких роблять відбір основних та запасних присяжних. У розгляді таких справ беруть участь двоє суддів та троє присяжних.
Під час слухання справи присяжний має право взяти самовідвід, таке ж право на відвід присяжного мають і сторони судового процесу. У разі відводу присяжного його замінюють іншим кандидатом з раніше затвердженого списку. Рішення у справі приймають більшістю голосів. При цьому кожен зі складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
У цивільних справах присяжних залучають щодо усиновлення, визнання особи недієздатною, безвісти зниклою чи померлою. Тут суд складається з одного судді та двох присяжних, які спільно ухвалюють рішення. Якщо ж думки суду та присяжних розділились, то буде прийняте ухвалене більшістю рішення. За кожним також зберігається право на виклад окремої думки щодо процесу.
Втім, експерти відзначають низьку активність присяжних у судовому процесі, зокрема і через те, що професійні судді завдяки своєму досвіду можуть впливати на рішення. Про це йдеться у дослідженні практики судів присяжних. Його у 2019 році провів Український центр суспільних даних. Експерти не зафіксували активної участі присяжних у судовому процесі та засвідчили неефективність такої моделі.
Відтак у суспільстві триває дискусія щодо вдосконалення роботи цього інституту. У грудні 2024-го Верховна Рада у першому читанні ухвалила новий проєкт закону про суд присяжних, у якому будуть чітко окреслені вимоги та норми його роботи. Остаточно ухвалити закон сподіваються до кінця 2025 року.
Хто може бути присяжним?
Відбір присяжних відбувається в кілька етапів. Спочатку територіальне управління Державної судової адміністрації звертається до місцевих рад (себто міських чи селищних), аби вони сформували та затвердили список присяжних для місцевого суду. Ради оголошують конкурс на відбір кандидатів, формують списки та передають їх на сесійне голосування. Затверджені списки передають до суду, який вже безпосередньо залучає присяжних до роботи.
Якщо ж місцева рада впродовж двох місяців не затвердила список присяжних, то судова адміністрація звертається до обласної ради.
У територіальному управлінні Державної судової адміністрації у Волинській області кажуть, що законодавством не передбачена точна кількість присяжних для суду, однак вона має бути достатньою для розгляду справ, у яких участь присяжних обов’язкова. Тому у зверненнях до місцевих рад управління вказує рекомендовану кількість присяжних.
Присяжних обирають на три роки. На них поширюються такі ж гарантії, обов’язки та відповідальність як у суддів. Зокрема, щодо щорічного подання електронних декларацій про майно та доходи.
У законодавстві немає обмежень щодо кількості термінів виконання функцій присяжних, або ж конкретної кількості присяжних для кожного з судів. Втім, якщо присяжних недостатньо, то судам доводиться відкладати або переносити справи, які не можуть розглядатися без їхньої участі.
Претенденти на роль присяжних повинні відповідати певним вимогам: проживати на території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого місцевого суду, бути віком від 30 до 65 років, не мати судимості та відповідати іншим вимогам, які визначені в законі. Також у законі наведені категорії осіб, які не можуть стати присяжними.
На час виконання функцій присяжних за ними зберігається основне місце роботи та соціальні гарантії, а час роботи зараховується до стажу. Присяжні отримують оплату за відпрацьований час, яка розраховується відповідно до посадового окладу судді. Він нині становить 63 060 гривень на місяць. Тож оплата за одну відпрацьовану годину судді та присяжного становить близько 350 гривень без вирахування податків.
Крім того, законом передбачено відшкодування присяжним витрат на проїзд та винайм житла, а також виплата добових.
Як працюють присяжні у Луцьку
Як на практиці функціонує інститут присяжних розглянемо на прикладі Луцького міськрайонного суду.
Починаючи з 2012 року Луцька міська рада затверджує списки присяжних для роботи у Луцькому міськрайонному суді після звернення судової адміністрації. За словами директорки юридичного департаменту Луцької міської ради Наталії Юрченко, при останньому наборі присяжних у 2022 році рекомендована кількість становила 60 осіб. Втім, на практиці потрібної кількості бажаючих немає.
У 2012 році до списку присяжних Луцького міськрайонного суду увійшов 31 кандидат, у 2014 році – 41, у 2016-му – 4, 2019-го – 49, а 2022-го – 20.
Законодавство не має обмежень щодо соціального статусу чи освіти присяжних. Ними можуть стати як працевлаштовані, так і безробітні громадяни, пенсіонери, студенти. У затверджених міською радою списках – громадяни різних соціальних категорій: працівники підприємств, пенсіонери, безробітні, студенти, підприємці, викладачі, журналісти, юристи.
До слова, у списках 2012-2014 років була значна частина пенсіонерів та безробітних, з 2016 року ця цифра зменшилась. Деякі лучани виконували функції присяжних кілька термінів поспіль.
«Нам надходить подання від територіального управління Державної судової адміністрації і на підставі цього подання ми проводимо набір кандидатів», – розповідає директорка юридичного департаменту Луцької міської ради Наталія Юрченко.
«Міська рада публікує оголошення про набір кандидатів у ЗМІ та на сайті, – продовжує керівниця департаменту. – Також надаємо вичерпну інформацію щодо документів, які потрібно подати, роз’яснюємо вимоги та обов’язки. Кількість присяжних визначає судова адміністрація. Ми формуємо список кандидатів і передаємо на затвердження ради. Затверджений перелік кандидатів передають до суду».
При формуванні списку присяжних юридичний департамент приймає документи від бажаючих, перевіряє на відповідність вимогам і надає відповіді та роз’яснення кандидатам. Буває так, що громадяни мають бажання стати присяжними, однак коли дізнаються про обов’язки і відповідальність – вирішують не подавати документів.
Присяжних призначають на три роки, втім за власним бажанням вони можуть відмовитися від цих функцій, написавши відповідну заяву, на підставі якої сесією ради їх виключають зі списку.
До розгляду справ у суді присяжних долучають шляхом автоматизованого розподілу. Тож вони не знають, яку справу їм доведеться розглядати. У Луцькому міськрайонному суді цьогоріч «працює» 17 присяжних.
«Якщо говорити про кримінальні справи, то присяжні залучаються в тих категоріях, де передбачена найвища міра покарання, – розповідає спікерка Луцького міськрайонного суду Людмила Присяжнюк. – Як відомо, в Україні найвищою мірою покарання є позбавлення волі пожиттєво. То в цій категорії справ обов’язково залучаються присяжні. Якщо говорити про цивільні справи, то в таких категоріях справ, як визнання особи недієздатною, залучаються присяжні. Також за їх участю слухають справи про усиновлення. Якщо, наприклад, потрібно продовжити строк дії рішення про визнання особи недієздатною, чи призначення опікуна – також залучаються присяжні».
«Якщо двоє присяжних не погоджуються, а суддя має іншу думку, то рішення буде винесено таке як говорять присяжні, – пояснює Людмила Присяжнюк. – Але суддя має право на висвітлення своєї окремої думки. В такому випадку суддя готує рішення, а вже потім може висловити свою думку. Таких випадків у нас в суді ще не було, але в області такі випадки є. Судді виносили окремі думки, які не збігаються з думкою двох присяжних».
Але якщо і суддя, і присяжні мають різні думки, то обговорення проводять до тих пір, доки не буде прийняте рішення більшістю.
Досвідом виконання обов’язків присяжної поділилась доцентка кафедри історії України та археології Волинського національного університету імені Лесі Українки Лариса Понєдєльник, яка виконує ці функції вже два терміни поспіль. Вона вважає, що інститут присяжних підвищує довіру до судової системи, відтак до присяжних потрібно залучати відповідальних людей.
«У багатьох з нас часто виникають питання щодо стану правосуддя в Україні. Та й у мене теж. Аби побачити і відчути ці процеси зсередини, я свідомо пішла працювати присяжною і при будь-якій можливості сприяти тому, аби судові справи розглядалися чесно, і в найкоротші терміни, – ділиться присяжна Луцького міськрайонного суду Лариса Понєдєльник. – Уже з досвіду можу висловити свою впевненість, що суд за участю присяжних може підвищити довіру громадян до судової системи. Але при цьому зауважу, що потрібно залучати до складу присяжних відповідальних, свідомих, чесних і грамотних людей, які б активно вникали у суть справ, не сиділи пасивно, а прагнули б якісно виконувати свої обов’язки, керуючись здоровим глуздом.
Бо чого гріха таїти, маємо, на жаль, і адвокатів, і прокурорів, не кажучи про самих підсудних, які інколи застосовують різного роду маніпуляції, тому присяжний має виробити в собі психологічну стійкість стосовно таких хитрощів. Відтак, і до підбору присяжних мають ставити певні вимоги: це і достатній життєвий досвід, і почуття справедливості, моральності, принциповості. Ти повинен вміти керувати своїми емоціями, почуттями, зрештою, поведінкою. Адже ти вирішуєш долю людини і не можеш помилитися».
Лучанка і журналістка Людмила Яворська каже, що пішла у присяжні аби популяризувати такий інститут правосуддя. Вона у суді присяжних з 2022 року.
«Інститут присяжних існує давно, але він не дуже популяризований, – ділиться присяжна Луцького міськрайонного суду Людмила Яворська. – І зараз я розумію чому. Тому що постійно треба мати можливість відриватися від основної роботи, завдань багато. І це насправді займає багато часу. Тому склалась така ситуація, що здебільшого у присяжні йшли пенсіонери чи хтось, хто може на це виділити час. І, відповідно, від такої категорії людей, можливо, не можна було би очікувати активної участі в цьому процесі. Але зараз з цим трішки вирівнюється ситуація. Я пішла, щоб отримати додаткове суспільне навантаження, виконати свою соціальну роль».
На початку каденції, за словами Людмили, навантаження було невелике, однак суттєво зросло з початком мобілізації. Доводиться розглядати чимало цивільних справ, які пов’язані з усиновленням та визнанням осіб недієздатними.
«Мені доводилося брати участь у справах про всиновлення та визнання недієздатними, – продовжує Людмила Яворська. – Помічник судді повідомляє про те, що система вибрала тебе присяжною у такій справі, а також – час та місце судового засідання. Зазвичай приходжу завчасно, щоб ознайомитися зі справою. Після засідання разом з суддею виходимо у нарадчу кімнату і колективно приймаємо рішення».
За словами Людмили Яворської, при ухваленні рішення суддя разом з присяжними враховують всі деталі та узгоджують спільну позицію. Адже такі справи нині мають чимало нюансів, які, до прикладу, пов’язані з мобілізацією. Тому кожну доводиться детально вивчати, обговорювати, розпитувати у фігурантів та навіть просити у них додаткові документи.
Обов’язки присяжного, за словами Людмили, насправді забирають багато часу. Адже треба часто відлучатися з роботи, їздити у судові засідання за викликом, а іноді приїжджати на одну справу по кілька разів.
Оплата за цю роботу, як йшлося вище, розраховується погодинно відповідно до посадового окладу судді і становить після сплати податків орієнтовно від 250 до 300 гривень. Так, наприклад, Лариса Понєдєльник за виконання обов’язків присяжного у 2023 році отримала 12,9 тисячі гривень. Втім місячне навантаження може бути різним – від кількох справ аж до кількох десятків.
Інститут суду присяжних – один із найбільш демократичних принципів правосуддя. Він покликаний забезпечити справедливість та зміцнити довіру до судової системи.
Втім, приклад Луцького міськрайонного суду свідчить, що виконання функцій присяжних не користується широкою популярністю. Здебільшого, це пов’язують з великим навантаженням, обов’язками, відповідальністю та невисокою оплатою.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» писала, як волинські суди зупинили сотні справ через мобілізацію фігурантів.
