Днями Луцьк попрощався із захисником Олександром Мартинюком, який довгий час працював у місцевій патрульній поліції. «Сила правди» записала спогади близьких про те, яким він був у житті.
Його друзі кажуть, що він був людиною, яка змінювала світ і Україну своїм ставленням до життя і, найголовніше, – вчинками.
Все життя Олександр змагався: був першим в легкій атлетиці, велоспорті, спортивному орієнтуванні, інших екстримальних видах спорту. Він бігав усі марафони і напівмарафони, і не лише на Волині. Останній пробіг торік у грудні. Він же був і одним із ініціаторів велопробігів в області. Брав участь у вишкільних змаганнях, як от «Доброволець».
«Він завжди був лідером, він завжди був на вістрі всіх подій. Якщо хтось питає: де Мартин? Він завжди був там. Він бив ворогів до останнього», – розповідає друг дитинства Іван Мирка.
Він першим пішов в 2014 році на війну, у тоді ще 51-у окрему механізовану бригаду (нині вона – 14, – авт.).
Повернувшись зі сходу взявся допомагати патрулювати вулиці громадському формуванню «Самоооборона Волині».
«Дуже справедлива, напрочуд чесна людина. Таких дуже мало», – відгукується про Мартинюка самооборонівець, нині теж військовий Олександр Ніколайчук.
Олександр Мартинюк одним із перших пішов в нову патрульну поліцію і далі змагався вже зі злочинцями.
«Надзвичайно принципова людина, загострене почуття справедливості. Мабуть, такого ні в кого нема. Дуже людина світла, завжли посміхався. Таких одиниці. Реально, одиниці. Дуже шкода, насправді. Дуже», – згадує колега з патрульної поліції Сергій Бадалян.
З кінця лютого Олександр Мартинюк знову одягнув піксель. Звільняв Харківщину. Під час бойового завдання потрапив на ворожу розтяжку. Був у лікарні, але так і не вийшов із коми. Помер 8 жовтня.
З Олександром Мартинюком прийшли попрощатися сотні лучан. Його поховали на центральній алеї міського кладовища в Гаразджі. Герою було 37 років.
Нагадаємо, напередодні «Сила правди» розповідала про волинського військового, який загинув за кілька днів до народження сина.
