На Волині військових, які лікуються в стаціонарі, просять купувати ліки самостійно. Через це між родичами захисників і медиками окремих закладів виникають конфлікти. Чи повинні військові купувати ліки власним коштом і чому одні клініки лікують безкоштовно, а інші не зовсім, – з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
Військовослужбовці, які лікуються в стаціонарі комунальних лікарень, як і решта громадян мають право на безоплатну медичну допомогу. А на практиці їх, так само як і інших пацієнтів, відправляють в аптеки з довжелезними списками препаратів, які потрібно купити власним коштом. Такі випадки в наелектризованому через війну суспільстві породжують конфлікти, які час від часу набувають розголосу.
Список розбрату
Зокрема, влітку трапився скандал, пов’язаний з придбанням ліків для надання медичної допомоги бійцям, які перебували у неврологічному відділенні однієї з комунальних лікарень Волині. З міркувань безпеки не вказуємо назву закладу, але герої цього матеріалу себе точно впізнають.
Все почалося з відео, записаного в стаціонарі лікарні, де надають допомогу пораненим бійцям. Його в мережі Facebook опублікувала Наталія Островик.
– Знаходимося в лікарні у наших бойових хлопців і у нас є маленьке звернення-прохання, – коментує авторка відео.
– Є потреба в ліках, хлопці, так?
– Так.
– Ми беремо зараз список ліків в старшої медсестри. На місцевому рівні будемо старатися дістати, що можливо.
– Дякую.
Наталія Островик – волонтерка з села Велицьк на Ковельщині. Про те, що в одну з лікарень сусіднього району потрапили на лікування військовослужбовці, каже, дізналася від знайомих. Поїхали туди, поспілкувалися, запитали, чим можна допомогти, – розповідає жінка. За словами пані Наталії, хлопці скаржились їй на довжелезні списки ліків, з якими їх з відділення відправляють в аптеку.
Жінка вирішила допомогти і звернулася до медперсоналу. Старша медична сестра підготувала список медикаментів і дала його волонтерам. Наступного дня, пригадує волонтерка, вона зателефонувала в одну з аптек мережі «Волиньфарм», щоб довідатися, у скільки обійдуться всі ці пігулки. Сума виявилась значною, тому Наталія Островик вирішила організувати збір пожертв через соціальні мережі.
Після цього почався переполох. Волонтери з громадської організації, яка раніше співпрацювала зі згаданою лікарнею, запідозрили шахрайство і почали з’ясовувати, чи справді заклад не може забезпечити військових медикаментами самостійно.
«Нам багато медикаментів привозять, в нас цілі коробки обезболюючого, заспокійливого. Люди привозять і віддають нам з Польщі, з Італії, але до нас з лікарні ніхто не звертався про те, що є така потреба, хоча ми тут поряд. А Велицьк – це десятки кілометрів звідси. Ми могли надати ліки абсолютно безкоштовно, – розповіла волонтерка Віра. – Після цього поста наші дівчата навідались в лікарню, щоб розібратися в ситуації. Однак їх запевнили, що потреби в ліках немає»
Відтак у Наталії з Велицька почалися неприємності. В медзакладі заявили, що не братимуть у жінки ліків, бо вона оголосила про потребу публічно.
«Там отримали на горіхи всі: від лікаря до медсестри. Вона мені подзвонила і каже: я цілий день не можу працювати, бо до мене дзвонять і питають, чи то правда. Як вона говорила мені, то треба було зробити тихо. Ну, як ви собі уявляєте, зробити тихо на 84 тисячі гривень? Стало боляче після того всього, вечір проплакала. Ми ж назбирали вже частину суми, ще б кілька днів і була б вся сума. Якщо так, я більше не буду тим займатись»
Наталія Островик закрила збір коштів і ліків не купувала. У лікарні її попередили, що допомогу не приймуть.Те, що потреба в ліках – не вигадка, підтверджує і її односельчанин, священник з Велицька Іван Матвійчук. За його словами, незадовго до інциденту він лікувався у Луцьку. Там і познайомився з захисниками, які проходили реабілітацію після поранення. Обмінялися телефонами. Звідти хлопців направили на лікування в райцентр. Чоловік вирішив підтримати нових знайомих і разом з Наталією Островик навідувався до них.
«Я сам бачив як солдати купують в аптеках. Чому в аптеках ці ліки є, а на відділенні нема? Наташа (Наталія Островик – волонтерка, – авт.) то сама не придумала. Питали, що їм потрібно, то сказали, що медикаменти потрібні. Я стояв і слухав то все. Нема того і того, треба знеболюючого, бо його дуже мало. Один препарат колють всім підряд: і контуженим, і пораненим. Є ж різниця, кому що колоти, правильно? Це ж не йод. Я просто знаю ту ситуацію, і ви прекрасно знаєте, що робиться серед тих лікарів», – каже священник.
Чому не «Prozorro»?
«Сила правди» зателефонувала за номером телефону, вказаним у списку ліків, що його оприлюднила волонтерка Наталія Островик. Медсестра Олександра відмовилась називати своє прізвище. Однак підтвердила, що список необхідних ліків – їхніх рук справа.
«Лікарня повністю забезпечує медикаментами, окрім специфічних препаратів такого типу, як вказано у списку. Це ж не те, що є дефіцит ліків – просто вони не завжди нам потрібні. Коли до нас почали поступати військові з різними пораненнями: нервові закінчення, паралічі та інші неврологічні хвороби, невропатолог написав цей список. От раніше батюшка до нас приїздив – ми теж список потрібних ліків писали, то він купив і привіз.
Що стосовно місцевих волонтерів, то вони казали, аби ми офіційно писали до них з проханням про надання ліків. Мені було неприємно, коли вони прийшли і відразу з криком: а що це ви не звертались до нас – у нас тих медикаментів багато, ми б дали вам їх безкоштовно! Ну, по-перше, лікарі зайняті. Вчора я чергувала, то й часу води випити не було. Чому вони раніше не прийшли, знаючи, скільки поранених в нас лежить? Як побачили, то вже прибігли, хоча, раніше жодної мови й не було», – прокоментувала телефоном жінка.
Більшість препаратів зі списку, що їх просили придбати у волонтерів, не входять до Національного переліку ліків. А ось «Омепразол», який займає дві позиції, входить. Це означає, що в стаціонарі пацієнтів зобов’язані забезпечувати ним безоплатно.
З 1 січня до 20 вересня цього року згадана комунальна лікарня успішно провела всього 22 закупівлі фармацевтичної продукції, лікарських засобів, антибіотиків та хіміотерапевтичних засобів на суму понад 882 тисячі гривень.
«Омепразол» купували і у капсулах, і у флаконах. Усього придбали 120 упаковок розчину і 15 упаковок капсул. Тільки ці медикаменти потягнуть на 12 тисяч гривень. У волонтерів натомість просили 50 упаковок таблеток і 50 упаковок флаконів.
«Пентоксифілін», хоч і не входить до Національного переліку ліків, купували двічі: 10 упаковок розчину по 64 гривні та 25 упаковок по майже 38 гривень. У волонтерів просили 100 упаковок розчину і 50 упаковок таблетованого препарату. «Кетолонг», якого у благодійників «замовили» 100 упаковок, через публічні закупівлі також купували – всього 5 упаковок майже по 71 гривні.
Ще один військовослужбовець, якого ми зустріли біля лікарні, продемонстрував нам свій список медикаментів, які має придбати. Він також лікується в стаціонарі.
Обидва препарати не входять до Національного переліку ліків. Зазначена доза і кількість «Дексалгіну», який, до слова, є знеболюючим препаратом, обійдеться пацієнтові приблизно у 2100 гривень, а «Хімотрипсину» – приблизно 700 гривень. Не кажучи вже про лейкопластир, якого треба «багато»…
Самі військовослужбовці, з якими вдалося поспілкуватися, медиків не звинувачують, афішувати проблему з забезпеченням ліками не хочуть. Намагаються вийти на волонтерів, які можуть вирішити це, так би мовити, малою кров’ю.
А ось рідні тих, хто ризикує життям і втрачає здоров’я на війні за наш мир і спокій, обурюються. В одній зі спільнот соціальної мережі Facebook лучанка Оксана написала таке:
«Підкажіть, до кого звернутися, якщо в солдата ЗСУ з контузією в лікарні просять оплатити своє лікування?»
У коментарях до цього допису жінка пояснила, що йдеться про медикаменти. Виявилось, що її родич спершу лікувався у Луцьку від контузії, а потім його перевели до вже згаданої лікарні в Луцькому районі. Одні й ті ж ліки в стаціонарі в обласному центрі надавали безкоштовно, а в районі довелося купувати. Після того, як питання винесли в публічну площину, лікувальна установа повернула чоловікові витрачені на медикаменти гроші.
Ліки є, волонтерів не треба. Офіційна позиція
Головний лікар районної лікарні Віктор Редзій не заперечує, що пацієнти, в тому числі й військові, купують деякі ліки самостійно. Але, запевняє, що проблем із забезпеченням медикаментами у них немає.
«Проблем із забезпеченням ліків у нас нема. Це якась недостовірна інформація. Не знаю, хто ці чутки розпустив. Нам ніхто не передавав навіть ніяких ліків. Ліки ці взагалі нам не потрібні. Зі мною ніхто не зв’язувався, цим процесом має ж лікарня керувати, а не хтось збоку. Держава нас не забезпечує. Ми по гуманітарній лінії отримуємо препарати, які нам необхідні.
Ліки, які нам необхідні для щоденної роботи, ми пробиваємо самі за свої гроші, які нам фінансуються з МОЗ. Військові практично нічого не купують, можливо, якийсь дріб’язок. Ми ж маємо право закуповувати ліки, які входять до державного реєстру. Якщо там є якийсь дріб’язок, який не входить до переліку, то так, купують часом, але взагалі ми на 100% забезпечені»
Детальніше обговорити список ліків, на які волонтери збирали гроші, з очільником закладу не вдалося.
«Коментувати список я не можу, бо його не бачив. Мені неприємно, що такі речі обговорюються, не узгодивши з нами. Мені приємно, що волонтери працюють, але бажано, аби вони працювали спільно з лікарнею. Треба узгоджувати такі рухи, а не в інтернеті озвучувати не зрозуміло як», – каже Віктор Редзій.
Чи повинні військовослужбовці та ветерани платити за ліки в стаціонарі, «Сила правди» запитала у Національній службі здоров’я України. Директорка департаменту комунікацій Лілія Гудзь повідомила, що військовослужбовці лікуються в таких закладах охорони здоров’я на загальних підставах і мають такі ж права як і пересічний пацієнт.
«Держава гарантує кожному громадянину України єдиний чіткий перелік безоплатних послуг – це Програма медичних гарантій. Пацієнти, можуть їх отримати, незалежно від свого статусу, віку, місця проживання чи інших ознак. В тому числі ті самі безоплатні послуги гарантують і військовослужбовцям.
До гарантованого пакету безоплатних медичних послуг входять: первинна та екстрена допомога, медична реабілітація, паліативна допомога та Державна програма реімбурсації (відшкодування) ліків «Доступні ліки».
Програма медичних гарантій покриває найважливіші медичні послуги – консультації, лабораторні та інструментальні дослідження, госпіталізації, операції та реабілітацію, а також ліки з Нацпереліку та медичні вироби, потрібні для надання медичної допомоги» – запевняють в НСЗУ.
Згідно з умовами договору з Національною службою здоров’я України, медзаклад має надати пацієнту безоплатне лікування належної якості згідно з протоколом та затвердженими стандартами. Адже медзаклад отримує за це оплату від НСЗУ.
«Пацієнти у стаціонарі забезпечуються безоплатними ліками, що включені до Національного переліку. Пацієнта не мають зобов’язати купувати ліки, що входять у Нацперелік. Це є порушення умов договору і дає підставу пацієнту звернутися з офіційною скаргою до керівника медзакладу, місцевого Департаменту охорони здоров’я, або до НСЗУ за номером 16-77.
Якщо пацієнт за рекомендацією лікаря вирішив, що хоче приймати препарат, який не входить у нацперелік, за призначенням лікаря цей препарат пацієнт має купувати сам.
Також пацієнти можуть отримати ліки безоплатно за програмами, які приймають місцеві органи влади у своїх регіонах, якщо такі програми затверджені і діють», – каже Лілія Гудзь.
Перевірити наявність або ж відсутність виписаних лікарем медикаментів у Національному переліку можна за допомогою сервісу «Ліки Контроль». Досить вказати в графі пошуку назву препарату і натиснути пошук. Якщо ліки входять до переліку, з правого боку буде відповідна позначка. Її наявність гарантує вам право на безоплатне забезпечення препаратом у стаціонарі. Також за допомогою безплатного мобільного додатку «Ліки Контроль» можна перевіряти ліки й шукати аналоги.
28 вересня уповноважений з прав людини Верховної Ради Дмитро Лубінець заявив, що на лікування, реабілітацію та відновлення військових ЗСУ, які отримали поранення та травми, держава виділяє кошти, й ініціативи громадян щодо зборів додатково проводити немає потреби.
«Ми ставимося позитивно до ініціатив збирання коштів на реабілітацію того чи іншого бійця, але можу сказати, що від держави все це забезпечено», – сказав Лубінець.
Чому ж військовослужбовці досі купують ліки? Здається, відповідь на це питання треба шукати вже зараз, не чекаючи завершення війни. Адже прозорість процесів – це запорука розвитку держави.
Автор цього матеріалу є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини.
