Протягом 2019-го до Волинського апеляційного суду надійшло близько трьох сотень апеляційних скарг від осіб, яких перша судова інстанція визнала винними у керуванні транспортом в нетверезому стані. Тобто, приблизно 12% затриманих наважились доводити свою невинуватість в другій інстанції.
Як це відбувалося, — у традиційному щорічному дослідженні від «Сили правди».
Нагадаємо, минулого року загальні місцеві суди винесли 2521 постанову у справах про нетверезе водіння. В першій інстанції оштрафували і позбавили водійських прав 1798 порушників. Волинський апеляційний протягом 2019-го виніс 294 постанови за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У 177 справах судді апеляційного суду підтвердили законність рішень місцевих судів і залишили їх без змін. Тобто, 60% справ у другій інстанції завершились для заявників невдачею: адмінстягненням і тимчасовим позбавлення водійських прав. 40 скарг слуги Феміди повернули апелянтам через те, що вони мали певні неточності, або ж минув термін апеляційного оскарження. Частина з них згодом мала всі шанси все ж таки повернутися до цього суду і бути розглянутими по суті.
Крім того, Волинський апеляційний торік виніс чотири постанови, якими дещо пом’якшив покарання порушникам. Так, зокрема, суддя Віталій Денісов у двох випадках залишив адмінстягнення, але повернув порушникам водійські права. На рахунку служителя Феміди також постанова, якою він зменшив штраф з 20 400 до 10 200 гривень.
Його колега, Василь Подолюк приймаючи рішення у справі, де порушника окрім нетверезого водіння судили ще й за злісну непокору поліції, вибрав покарання у вигляді штрафу розміром 136 гривень замість 10 200. Проте порушника все ж таки позбавили права сідати за кермо протягом року.
27 разів (9% справ) судді Волинського апеляційного суду, посилаючись на відсутність правопорушення, скасовували рішення своїх колег з першої інстанції. 21 справу (7%) закрили через те, що на момент розгляду вже збігли передбачені законодавством строки притягнення до відповідальності. Десять разів (3%) обмежились усним попередженням, бо повважали порушення малозначним. Чотирьох любителів їзди під градусом відпустили, так би мовити, на поруки.
Загалом, справи за статтею 130 у Волинському апеляційному суді впродовж 2019 року розглядали всього п’ятеро суддів: Петро Філюк, Віктор Гапончук, Олег Клок, Віталій Денісов та Василь Подолюк.
Серійні порушники та пільги для особливих
На поруки відпускали тих, за кого заступились як за волонтерів, або ж учасників АТО. Таким чином уникнули відповідальності: співробітник ТОВ «Спас безпека» Валерій Горковчук, волонтер Олександр Романович, якого взяла на поруки Волинська спілка ветеранів АТО, Володимир Жданюк з Волинської обласної організації Української Спілки Ветеранів Афганістану та Сергій Булік зі Спілки воїнів АТО Волині.
Серед людей, котрим реальне покарання замінили на усне зауваження, крім учасників АТО, є й одинокі матері, особи які працюють з людьми з інвалідністю, неповнолітні і просто ті, хто щиро розкаявся в апеляційному суді.
У 2019-му році суддів Волинського апеляційно суду чекало випробування. До них надійшла скарга від колишнього колеги – Олександра Матата. Олександр Матат був суддею Апеляційного суду Волині до 2013-го року. А восени 2018-го його спіймали п’яним за кермом. Свій стан він визнав і протокол підписав. Однак згодом, коли матеріали надійшли до Луцького міськрайонного суду, просто не з’являвся на виклики. Тож його оштрафували і позбавили водійських прав. Тоді екс-суддя подав апеляційну скаргу. Її розглядали всі судді Волинського апеляційного, по черзі приймаючи рішення про самовідвід. Врешті касаційний суд перенаправив матеріали до Рівненського апеляційного. Але до того часу строки притягнення до відповідальності Олександра Матата, звісно, збігли. Тож пригода йому просто минулася.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ШТРАФІВ ПОБІЛЬШАЛО: ЯК КАРАЛИ Й «МИЛУВАЛИ» НЕТВЕРЕЗИХ ВОДІЇВ НА ВОЛИНІ У 2019-ОМУ
Суддя Олег Клок кілька разів виправдовував порушників, для яких п’яна пригода за кермом не виняток. Зокрема, у червні 2019-го він скасував постанову суду першої інстанції про притягнення до відповідальності за нетверезе водіння Дениса Кудріна. Дата у протоколі від поліції не співпадала з датою події правопорушення, тож служитель Феміди задовольнив апеляційну скаргу з мотивів відсутності проступку. Але вже у вересні цього ж року до Олега Клока знову надійшли матеріали про аналогічне правопорушення вчинене Денисом Кудріним. Тож на цей раз суддя залишив постанову суду першої інстанції без змін. Серійного порушника притягнули до адмінвідповідальності так, ніби він вчинив його вперше, – 10 200 грн штрафу і позбавлення прав на рік.
Суддя Клок також звільнив від відповідальності мешканця Володимира-Волинського Назара Горланова. З реєстру судових рішень відомо, що чоловіка судили за п’яне водіння у 2016-ому. Визнали винним і оштрафували. У 2019-ому Володимир-Волинський міський суд знову розглядав справу за статтею 130 відносно Назара Горланова і виніс постанову про штраф і позбавлення водійських прав. Чоловік оскаржив таке рішення і Волинський апеляційний суд звільнив його від відповідальності. Проте вже у січні 2020-го Назар Горланов знову взявся за старе і потрапив «під суд» за нетверезе водіння. Щоправда цього разу вже перша інстанція не знайшла підстав карати. Тож, чоловік залишився з водійськими правами. А висновки?
Та, зрештою, це не найбільш яскравий приклад того, що непокаране зло зростає. Минулого року цей же суддя Олег Клок скасував постанову відносно мешканця Каменя-Каширського Романа Нивчика. Обгрунтовуючи таке рішення, служитель Феміди послався на те, що у справі відсутні належні докази того, що порушник відмовився пройти тест на алкоголь. Водночас журналісти, які були присутні у Камінь-Каширському суді під час розгляду справи Нивчика, опублікували відеофрагмент, що транслювався у засіданні, де чітко чути пропозицію пройти освідування та відмову від неї.
Загалом, Романа Нивчика намагалися притягнути до відповідальності за нетверезе водіння щонайменше чотири рази. У судовому реєстрі знаходимо постанови Камінь-Каширського районного суду від 2012-го, 2015-го, 2016-го та 2019-го років.
А суддя Віталій Денісов «помилував» водія рейсового автобуса Луцьк-Ватин-Пустомити Миколу Міщука, який о 8:30 ранку вже був нетверезий. Про те, що чоловік «під шафе», поліцію телефоном повідомив один з пасажирів. Прибувши на автостанцію «Луцьк», патрульні застали його за кермом рейсового ПАЗика. Він погодився пройти освідування в наркодиспансері. Результати аналізу показали 1,08 проміле алкоголю у крові.
За версією Миколи Міщука, після 8-ї його мав змінити водій-напарник, тож чоловік пішов в кафе на автостанції і випив 200 грамів горілки. Щоправда, колегу вирішив чекати за кермом, де його й застали поліцейські. Натомість самі правоохоронці стверджували, що на місці події порушник казав, що вживав алкоголь напередодні ввечері. Це вони й задокументували у своєму рапорті. У першій інстанції Миколу Міщука покарали згідно закону, але йому вдалося переконати Феміду в апеляції. Справу закрили через нібито відсутність правопорушення.
На той час ще голова Волинського апеляційного суду Петро Філюк у чотирьох випадках замінив штраф і позбавлення прав на усне зауваження, вважаючи, що порушення було малозначним. В одному з рішень знаходимо таку мотивацію «малозначності»:
«Дії особи не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, та будь-яких обставин, що обтяжують його відповідальність не встановлено.
Виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим»
Це цитата з постанови відносно стоматолога Волинської обласної клінічної лікарні Дмитра Струка, який у Луцьку вчинив ДТП. Чоловік мав ознаки алкогольного сп’яніння і відмовився від освідування. Суд першої інстанції визнав його винним, але в апеляції повважали таке рішення несправедливим. Сам фігурант справи суду розповів, що був у стресовому стані після наїзду на чужу автівку тому й не усвідомлював правові наслідки відмови від алкотесту. Он як воно буває!
Суддя Віктор Гапончук звільнив від відповідальності співвласника фермерського господарства «Хміль» Івана Панчука. Чоловіка з ознаками наркотичного сп’яніння зупинили луцькі патрульні ще у грудні 2018-го. Раніше на Івана Панчука вже складали постанови за статтею 130 КУпАП у 2015-ому та у 2016-ому роках. Тоді йому присуджували арешт на 10 діб, але водійського посвідчення не позбавляли через те, що його заробітки пов’язані з потребою бути за кермом. У 2019-ому Луцький міськрайонний суд теж притягнув Івана Панчука до відповідальності згідно чинного законодавства. Проте в апеляції у діях фермера правопорушення не побачили і постанову скасували. Бо у висновку лікарів Волинського обласного наркологічного диспансеру йшлося, що водій хоч і вживав наркотичні речовини, але на момент огляду вони ще не подіяли.
Василь Подолюк торік скасував шість постанов своїх колег з підстав відсутності правопорушення. Три з них через те, що чоловіки напідпитку, на яких патрульні поліцейські склали протоколи про адміністративне правопорушення, не керували автівками, а просто вирішили трошки посидіти на місці водія. Один взагалі лише знімав свою автівку, що якимось дивом о 8-й ранку зависла на бетонному відбійнику по вулиці Данила Галицького у Луцьку. Це Сергій Карпенко.
«В судовому засіданні суду апеляційної інстанції Сергій Карпенко категорично заперечив, що у вказаний у протоколі час та дату керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, але не заперечив факт вживання спиртних напоїв, перед тим, як зняти автомобіль з бордюра, із своїм знайомим, який проживає поруч»
Ні на місці ДТП, ні в Луцькому міськрайонному суді Сергієві Карпенку не вдалося довести свою невинуватість, а ось в апеляції — інша справа. Василь Подолюк скасував постанову.
Серед справ розглянутих цим суддею привернула увагу історія колишнього прикордонника Луцького прикордонного загону, уродженця Хмельниччини Максима Шеремети.
За інформацією патрульної поліції, торік хлопець тричі попався на керуванні автівкою в нетверезому стані: двічі у Луцьку та раз у Славуті.
Вночі 16 квітня він самовільно залишив місце несення служби на прикордонному пункті «Дольськ» та поїхав до Луцька. Увагу поліції він спершу привернув тим, що їхав по вулиці Винниченка смугою руху призначеною лише для громадського транспорту. Після зупинки пройти тест на вміст алкоголю в крові відмовився. У першій інстанції його оштрафували та позбавили водійських прав. Це було у липні 2019-го. Окрім того, хлопець отримав догану і був звільнений з прикордонної служби. Але подав апеляційну скаргу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КОМУ З НЕТВЕРЕЗИХ ВОДІЇВ ТОРІК ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДАВ ДРУГИЙ ШАНС
Суддя Волинського апеляційного суду Василь Подолюк поновив строк апеляційного оскарження, скасував постанову суду першої інстанції і хоч визнав винним правопорушника, але звільнив його від відповідальності через те, що строки її застосування минули. Це було у вересні, а вже в жовтні 21-річний Максим Шеремета за кермом Mercedes-Benz влаштував луцьким патрульним справжню погоню. Тест на вміст алкоголю в крові показав 1,31 проміле.
«Адмінку» замінять на «кримінал»
Із 1 січня цього року мав набрати чинності закон про кримінальну відповідальність за керування автомобілем в нетверезому стані.
Однак його відтермінували на пів року – до 1 липня 2020-го. До цього часу таке порушення вважатиметься адміністративним та, як і раніше, тягнутиме за собою штраф у розмірі 10,2 тисячі грн та позбавлення права керування на певний період.
А вже 1 липня в Кримінальному кодексі України з’явиться нова стаття 286-1, відповідно до якої за кермування у нетверезому стані передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, порушникам світить від 17 до 32 тисяч грн і позбавлення права керувати транспортним засобом на строк до 3 років. А в разі повторного правопорушення штраф складатиме до 51 тисячі грн з позбавленням права керувати транспортним засобом від 2 до 3 років.
Та чи налякає затятих любителів їзди під градусом кримінальна відповідальність і високі штрафи, якщо вони досі знаходять шпарини в законодавствi, а суди досі закривають на це очі?
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
