На опалювальний сезон 2023-2024 комунальні заклади Волині запасалися торфобрикетами в основному від місцевого виробника, але серед головних постачальників є і львівська фірма. Державне підприємство «Волиньторф» досі утримувало лідерство за кількістю контрактів і сумою договорів, а комунальний «Волиньприродресурс» робив спроби завоювати своє місце під сонцем на цьому ринку. Торгували цим видом палива цілі династії підприємств і підприємців. Середня ціна на тонну продукції становила 3,8 тисячі гривень. Щоправда, знайшлися спритники, які продавали товар на одну-дві тисячі дорожче.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» проаналізував закупівлі торфобрикетів і ціни на цей вид палива на нинішній опалювальний сезон для комунальних закладів Волині.
По 5 тисяч за тонну. Хто продавав торфобрикети найдорожче
За даними системи публічних закупівель «Prozorro», впродовж червня-грудня 2023-го комунальні заклади Волині уклали 158 договорів на постачання торфобрикетів із 22 постачальниками.
Серед постачальників торфобрикетів упродовж 7 аналізованих місяців можна виокремити трьох, які продавали товар за цінами вищими від середньоринкових. До прикладу, коли середня вартість тонни брикету становила 3,8 тисячі гривень, деякі заклади купили паливо за 5,2 тисячі гривень за тонну.
Найдорожче торфобрикети обійшлися Горохівському центру первинної медичної допомоги. Він запасався паливом у вересні. В результаті тендеру, на який прийшло троє учасників, договір уклали з підприємцем Олександром Конопельнюком. Він запропонував найменшу ціну – 156 тисяч гривень за 30 тонн торфобрикетів. Тобто по 5,2 тисячі гривень за тонну. За словами відповідальної за закупівлю Руслани Шостак, у суму, яку заплатив заклад, також ввійшло і доставлення товару до населених пунктів.
Другу сходинку у списку постачальників, що пропонували товар за вищою ціною посідають одразу дві компанії: львівська фірма «БіоГумос» та місцеве підприємство «Водолій ЛТД». Обидва постачальники продали тонну торфобрикету за 5 тисяч гривень.
Покупцями у цих компаній були Центр культурних послуг Володимирської міської ради та Центру культури «Княгининок».
Обидві установи купували по 6 тонн торфу за ціною 30 тисяч гривень уклавши прямі договори із постачальниками.
До слова, «Водолій ЛТД» зареєстроване у Луцьку з 1993-го і займається торгівлею паливом. Керівником і одним зі співзасновників є Микола Смілий. Крім нього, кінцевими бенефіціарними власниками підприємства є Валентина Фрасолюк та радник мера Львова, ексдиректор департаменту фінансової політики Львівської міськради Олег Іщук.
Ще у 2000-му Микола Смілий був головою ВАТ «Волиньпаливо». Син Миколи Володимир Смілий, згідно з декларацією, поданою за 2021-й, працює заступником начальника відділу організаційного управління Волинської ОДА.
Лідери у постачанні торфобрикетів комунальним установам Волині
Цілковиту першість у списку постачальників паливних торф’яних брикетів в області посіло місцеве державне підприємство «Волиньторф». Саме воно на Волині спеціалізується на видобуванні торфу і виробництві з нього, зокрема, паливних брикетів. Кілька останніх років ця діяльність можлива завдяки комунальному підприємству «Волиньприродресурс», яке напередодні отримало чотири спецдозволи на розробку чотирьох родовищ. Оскільки землі для видобутку у «Волиньторфу» вичерпалися ще в 2017 році, а нові площі йому не погоджували.
Зі 158 угод, укладених волинськими закладами протягом червня-грудня 2023-го, «Волиньторф» став постачальником торфобрикетів 83 рази. Загальна сума підписаних договорів становить понад 30 мільйонів гривень. Більшість закупівель у цього постачальника – 52% – були неконкурентні, тобто контракти підписувалися з підприємством напряму. Порівнюючи з іншими контрагентами, «Волиньторф» пропонував закупівельникам найнижчу ціну, хоч вона теж не завжди була сталою. Середня вартість паливних брикетів становила 3,5 тисячі гривень за тонну.
Найменше за тонну товару від державного підприємства заплатив у серпні Тоболівський заклад дошкільної освіти «Котигорошко» Прилісненської сільської ради. У закупівлі на загальну суму понад 28 тисяч гривень тонна обійшлася закладу у 2,4 тисячі гривень. Натомість найдорожче тонна торфобрикету від «Волиньторфу» коштувала Микитичівському закладу дошкільної освіти Устилузької міської ради. 1-го червня комунальний заклад уклав з підприємством пряму угоду на 22 тисячі гривень, заплативши за тонну 4,8 тисячі. Наступного дня інший заклад з цієї ж громади – Микитичівська гімназія – купив у ДП «Волиньторф» на 15 тонн торфобрикетів більше і ціна за одну тонну була на півтори тисячі нижчою.
«Чим менша кількість, тим дорожчою виходить вартість однієї тонни. Ми кажемо об’єм, який нам потрібно купити, вони вираховують відстань, визначають, якою машиною здійснюватиметься доставка, а тоді формується ціна однієї тонни», – пояснює Головенко.
На початку листопада Рожищенська міська рада придбала тонну торфобрикету у «Волиньторфу» за 4,2 тисячі гривень, а вже наприкінці місяця Рожищенський ліцей №4, платив за тонну палива від цього ж підприємства на 700 гривень менше – 3,5 тисячі.
Ще влітку кілька волинських комунальних установ: Тоболівський ліцей, Карасинська гімназія, Прилісненська сільська рада – купили паливні брикети «Волиньторфу» за понад 2 тисячі гривень за тонну, що значно нижче середньої вартості товару на ринку. Пояснити це можна тим, що ці заклади знаходяться у тій же громаді що й виробник торфобрикетів – Прилісненській.
До слова, восени 2023-го підприємство потрапило під приватизацію. У жовтні Фонд державного майна України виставив потужності на продаж. На аукціон прийшла одна компанія «Агробіостандарт» з Тернопільщини, якій в результаті і дістався лот. «Волиньторф» купили за 212 мільйонів гривень.
Друге місце за кількістю угод на постачання торфобрикетів у комунальні установи й заклади Волині посідають: «БіоГумос», підприємці Галина Міщук та Дмитро Невірковець.
Львівська компанія «БіоГумос» на Волині підписала дев’ять договорів на понад 3,2 мільйона гривень.
За даними на сайті підприємства, «БіоГумос» добуває торф неподалік Львова та має власний переробний завод. Засновником і кінцевим бенефіціарним власником є Юрій Жук, а керівником підприємства – Денис Бабанков. Жук також є власником ряду львівських будівельних компаній: «Олімпік ЛТД», «Олімпік ЛТД Плюс» та інших.
Середня ціна на торфобрикети підприємства становила 4,1 тисячі гривень. Упродовж червня-грудня 2023-го найнижча ціна за тонну торфобрикету компанії дорівнювала 3,3 тисячі гривень, а найвища – 5 тисяч гривень. Найдешевшу ціну за тонну товару «БіоГумос» запропонував Берестечківській міській раді на тендері, що відбувся у червні. Найдорожче торфобрикети від цього постачальника дісталися – Центру культурних послуг Володимирської міської ради. Заклад уклав договір напряму, придбавши таким чином 6 тонн торфобрикетів за ціною по 5 тисяч гривень за тонну.
Підприємиця з Любомля Галина Міщук упродовж аналізованого періоду уклала 9 угод з комунальними закладами на понад 430 тисяч гривень.
У неї тонна торфобрикетів в середньому коштувала 4,3 тисячі гривень. В основному впродовж червня-грудня 2023-го ціна трималася на одному рівні. Наприклад, найнижча ціна за тонну торфу від Галини Міщук – 4,3 тисячі гривень – у закупівлях Машівського ліцею та Гупалівської гімназії, а найвища – 4,4 тисячі – у закупівлі Висоцької гімназії.
Друге місце з Галиною Міщук і ТОВ «БіоГумос» розділив підприємець з Ковеля Дмитро Невірковець. Чоловік також підписав дев’ять угод на постачання паливних торф’яних брикетів, загальна сума яких дорівнює 2,5 мільйонам гривень.
Середня ціна за тонну торфобрикетів у підприємця становила 3,9 тисячі гривень. Найнижчою виявилася ціна у 3,5 тисячі гривень, за якою паливо у червні придбала Забродівська сільська рада. Натомість найвища вартість за тонну торфобрикету у підприємця Невірковця дорівнювала 4,4 тисячам гривень у контракті зі Сереховичівською сільською радою.
Згідно з документами, розміщеними у системі публічних закупівель, торгував Дмитро Невірковець торфобрикетами, придбаними у ДП «Волиньторф».
За даними аналітичної системи «YouControl», Невірковець є головою правління ОСББ «Авангард-10» у Луцьку, а також – керівником та власником двох компаній: «Луцьк-Торг», що займається гуртовою торгівлею та «Вінтрейд-Д», який спеціалізується на торгівлі паливом. Остання також продавала торфобрикети комунальним закладам Волині.
У 2020-му Дмитро Невірковець балотувався у депутати Ковельської міської ради від партії «Слуга народу». Цього ж року ковельчанин потрапив у поле зору Департаменту запобігання політичної корупції НАЗК. Його судили за порушення пов’язані з фінансуванням політичних партій. Невірковець зробив внесок розміром 15 тисяч гривень на рахунок політсили зі свого підприємницького рахунку.
Компанія «Вінтрейд-Д», яка належить підприємцю Невірковцю, також ввійшла до переліку лідерів, посівши третє місце. Упродовж аналізованих семи місяців фірма «Вінтрейд-Д» підписала 5 угод на постачання торф’яних брикетів на 1,7 мільйона гривень.
Усі контракти, більшість з яких – з установами Луцького та Ковельського районів, припадають на осінь. Середня ціна за тонну торфу від «Вінтрейд-Д» дорівнювала 4,2 тисячі гривень. Це на три сотні дорожче, ніж у підприємця напряму.
Забродівська сільська рада у вересні платила компанії 3,8 тисячі гривень за тонну торфобрикету. Водночас Заболоттівський центр первинної медичної допомоги, уклавши контракт з «Вінтрейдом» на день раніше, заплатив аж 4,6 тисячі гривень.
Ще одним контрагентом волинських комунальних закладів, що завершує число лідерів у постачанні паливних брикетів, є підприємець Валерій Міщук. На рахунку ФОПа упродовж аналізованого періоду – 5 контрактів на 1,9 мільйона гривень.
Найімовірніше Валерій є чоловіком іншої волинської підприємиці Галини Міщук, про яку згадували вище. Обоє бізнесменів зареєстровані за однією адресою у Любомлі. Валерій Міщук переважно підписував контракти з установами Любомльського району. Середня вартість за тонну брикетів становила 4,2 тисячі гривень. Найдешевше – 3,7 тисячі гривень – заплатив підприємцеві Руденський психоневрологічний інтернат у липні, тоді як найвищою – 4,7 тисячі – була вартість тонни торфу для Ковельської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Тендери в одні руки, але під різними іменами
Неодноразово в аналізованих закупівлях торфобрикетів простежується зв’язок між постачальниками. Приміром, одна і та ж особа отримує підряди і як підприємець, і як власник компанії. А інколи договори на постачання товару укладаються з цілою династією підприємців.
Підприємець Олександр Конопельнюк упродовж останніх семи місяців уклав 4 угоди з комунальними закладами Волині на постачання торфобрикетів. Три з них – з установами Любомльської, одна – Горохівської міськрад. Сума цих контрактів становить 1,6 мільйона гривень, середня ціна за тонну торфобрикетів – 4,4 тисячі гривень.
Натомість Горохівський центр первинної медичної допомоги у вересні купив в Олександра Конопельнюка тверде паливо по 5,2 тисячі гривень за тонну. В той час як ще у червні Центр первинної медичної допомоги Любомльської міськради платив 3,9 тисячі гривень.
Олександр Конопельнюк пов’язаний із компаніями «К-Груп ЛТД» з Луцька та «Енергооснова» з Маріуполя. У першій, яка здає майно в оренду, підприємець раніше був одним із засновників та керівників, а наразі директором фірми є його брат Леонід Конопельнюк.
Родинні зв’язки Олександр має і з підприємцем Назаром Конопельнюком, який також був постачальником торфобрикетів для волинських комунальних закладів та установ. Ймовірно, Олександр є дядьком Назара Конопельнюка.
Останній зареєструвався підприємцем у червні 2023-го, за два місяці після свого повноліття. Станом на початок 2024 року на рахунку новоспеченого бізнесмена дві угоди.
У липні минулого року Назар Конопельнюк переміг у відкритих торгах, організованих управлінням освіти, культури, молоді, спорту, соціального захисту та охорони здоров’я Горохівської міської ради на постачання великої партії торфобрикетів на суму понад 1,9 мільйона гривень. За одну тонну товару, згідно з договором, новоспечений підприємець отримав по 4 тисячі гривень. А вже за місяць у неконкурентній закупівлі Ківерцівська міська рада за тонну віддала на 500 гривень більше.
Виробником торфобрикетів, які продає Назар, є ДП «Волиньторф», а їхнім постачальником ТОВ «Енік енерджі груп». Керівником та власником компанії є Юрій Конопельнюк, ймовірно – батько Назара.
Влітку Назар Конопельнюк продавав тонну торфобрикету, купуючи її через «Енік енерджі груп», за 4 тисячі гривень. Тоді, як сама компанія продавала товар за 4,7 тисячі.
Компанія «Енік енерджі груп» протягом червня-грудня 2023 року уклала 5 таких угод на понад 4 мільйони гривень. Середня вартість тонни палива у них становила 4,1 тисячі. Найдешевше товар обійшовся у грудні Ратнівській центральній районній лікарні. У конкурентній закупівлі «Енік енерджі груп» запропонувала навіть меншу вартість, ніж саме ДП «Волиньторф».
Загалом сума укладених договорів родиною підприємців Конопельнюків із волинськими комунальними закладами на постачання торфобрикетів протягом червня-грудня 2023 року становить 8 мільйонів гривень.
До слова, торік у лютому з шістьма навчальними закладами Рожищенської громади, яким фірма-постачальник, представником якої був Леонід Конопельнюк і яка зобов’язалася постачати торфобрикети, сталася прикрість. Річ у тім, що школи, яким мали б поставити тверде паливо упродовж трьох днів після укладання угоди, його просто не отримали. Через це для опалення в одній зі шкіл навіть зрубали дерево, яке росло на подвір’ї, а температура повітря у класах подекуди опускалася до +5 градусів.
З родиною підприємців Конопельнюків пов’язаний ще один постачальник паливних торфобрикетів – Леонід Головатський. Чоловік є тестем Юрія Конопельнюка. Суперниками на тендерах вони не були, однак в одній із закупівель конкурентом Головатського був, ймовірно, брат Юрія Олександр Конопельнюк.
З Леонідом Головатським протягом червня-грудня 2023-го волинські комунальні установи уклали два договори на понад 3,7 мільйона гривень.
Наприкінці літа Цуманська селищна рада на відкритих торгах з особливостями придбала 830 тонн паливних торфобрикетів, вартість однієї становила 3,6 тисячі гривень. Інші учасники: ДП «Волиньторф» та ТОВ «БіоГумос» запропонували вищу ціну. А вже у грудні підприємець переміг у тендері Ківерцівського центру первинної медичної допомоги. Вартість однієї тонни оцінили у 4,5 тисячі гривень.
З родиною підприємців Конопельнюків пов’язана й інша постачальниця торфобрикетів Світлана Фурс, яка перемагала на тендерах фактично 8 разів, але не завжди, як ФОП. Адже постачальниками ставали й компанії, у яких вона є засновницею.
Річ у тім, що донька Світлани Юлія Конопельнюк є дружиною Леоніда – одного із братів Конопельнюків. Наприкінці червня 2023-го підприємство, директором якого є Юлія, придбало у Назара Конопельнюка 20 тонн торфобрикетів.
З самою Юлією Конопельнюк волинські комунальні заклади також уклали низку угод на постачання торфобрикетів наприкінці 2022 – на початку 2023 років.
Брати чоловіка Юлії Олександр та Юрій Конопельнюки з десяток разів конкурували із фірмами її мами Світлани Фурс: «Еско-Захід» та «Енергооснова ЛТД».
З самою підприємицею Світланою Фурс волинські комунальні заклади підписали 4 угоди на загальну суму у понад 370 тисяч гривень. Середня вартість тонни торфобрикету у цих договорах – 4 тисячі гривень.
З компанією «Енергооснова ЛТД», засновницею і директоркою якої є Світлана Фурс, контрактів уклали менше – 3, щоправда, їхня загальна сума більше майже утричі. Договори підписали практично в один і той же день в листопаді. Ціна за тонну торфу для трьох закладів була однаковою – 3,8 тисячі гривень.
Згідно з інформацією аналітичної системи «YouControl», «Енергооснова ЛТД» зареєстрована у Луцьку з 2017-го, основний вид діяльності – видобуток кам’яного вугілля.
Під час опалювального сезону у 2022 та 2023 роках у закладів освіти Рожища були проблеми і з цими постачальниками. Наразі ситуація вирішилася.
«У серпні Рожищенська міська рада виділила нам додаткові кошти на закупівлю торфобрикету. Ми оголосили тендер – був один учасник, який потім з незрозумілих причин відмовився постачати товар (йдеться про ТОВ «Енергооснова ЛТД», – авт. ). У вересні-жовтні оголосили закупівлю вдруге – цей же учасник посів друге місце. Ми мали намір підписати угоду з переможцем, але фірма подала скаргу до Антимонопольного комітету.
Скаргу розглянули, наші дії визнали правомірними, тому угоду підписати дозволили. Відповідно, за половину листопада і грудень той брикет, який мали вивезти, ми вивезли. Якщо не 100%, то приблизно 90% до завершення опалювального сезону торфобрикетів ми завезли. Проблеми зараз у нас немає, але палки в колеса ставилися», – розповідає начальник гуманітарного відділу Рожищенської міської ради Ігор Кузава.
Ще одна компанія, яку пов’язують зі Світланою Фурс, «Еско-Захід», перемогла у тендері лише раз. Однак пропонована ціна за тонну торфобрикету на тендері від фірми була найвищою з-поміж трьох контрагентів, під якими подавалася Фурс – 4,3 тисячі гривень.
До переліку підприємців, які, так би мовити, розкладають яйця в різні кошики, можна додати і Дмитра Невіроковця, про якого вже писали вище. Він перемагав на тендерах і як ФОП, і як власник компанії «Вінтрейд-Д».
Родинні зв’язки існують і між підприємццями Міщуками з Любомля. Підряди на постачання торфобрикетів торік отримувала і Галина, і її чоловік Валерій.
Окрім приватних підприємств і підприємців за своє місце під сонцем на ринку постачання твердого палива виборював і комунальний «Волиньприродресурс». З ним напередодні початку опалювального сезону і під час нього підписали 4 угоди на майже 100 тисяч гривень. Всі вони укладалися на невелику кількість товару, яка не перевищила і 10 тонн.
У трьох контрактах ціна за тонну торфу становила 3,5 тисячі гривень. А ось комунальний заклад «Волинський обласний центр національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства учнівської молоді Волинської обласної ради» купував у «Волиньприродресурсу» брикети по 4,5 тисячі за тонну.
На осінній сесії Волинської обласної ради директор «Волиньприродресурсу» Анатолій Капустюк відкинув депутатські скарги щодо високої ціни на паливні брикети. За його словами, підприємство реалізовує торфобрикети, які виробляє Маневицький торфозавод, за ціною у 3,5 тисячі гривень разом з ПДВ.
«Будь-яка людина протягом всього року: фізична, юридична чи ФОП – без проблем може приїхати на Маневицький завод і придбати торфобрикет. КП «Волиньприродресурс» реалізовує торфобрикет тільки з Маневицького торфозаводу, тому тільки звідти можемо продати.
Завод «Сойне» увесь цей рік працює стовідсотково тільки на своїй сировині й реалізовує торфобрикети самостійно. Ціна реалізації ДП «Волиньторфу» по заводу майже увесь рік була 2,8 тисячі гривень, зараз – по 3030», – коментує вартість торфобрикетів Анатолій Капустюк.
Загалом у другому півріччі 2023 року комунальні заклади й установи Волині закупили торфобрикетів на понад 58 мільйонів гривень. Династія постачальників палива, що пов’язує родину Конопельнюків, підприємців Фурс та Головатського, на торфобрикетах за червень-грудень 2023-го отримала четверту частину від загальної суми договорів – 13,5 мільйонів гривень. Хоч у закупівлях волинськими комунальними установами торфобрикетів аж надто завищених цін немає, та все ж середньоринкова вартість не стала аксіомою для всіх.
Нагадуємо, у жовтні 2023-го «Сила правди» розповідала про недешеві закупівлі яєць комунальними закладами Волині.
