Білоруський режим шукає нові приводи брязкати зброєю біля кордонів України в той час, як російські ракети вже летять на нашу територію із Білорусі. Лукашенко закуповує «Іскандери», а його підлеглі заявляють про українські диверсійно-розвідувальні групи. Тим часом білоруські добровольці розбудовують свої структури та готуються активно боротися проти режиму і на політичному фронті.
Про це у черговому випуску проєкту «Воєнна шпальта» – огляді білоруських медіа за минулий тиждень. Телеверсію огляду дивіться на YouTube-каналі «Сили правди», нижче – текстова версія.
У Лукашенка знову заговорили про ризики нападу з боку України. Цього разу державний секретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович заявив, що на територію Білорусі нібито заходять «українські диверсійно-розвідувальні групи». При цьому він знову не показав мапу, «звідки готувався напад» і не надав жодних доказів так званих «українських ДРГ».
Тим не менш, подібні безпідставні заяви стають для білоруської влади приводом «брязкати зброєю». Зокрема той же Вольфович відзначив, що вони проводять «облаштування ділянок вздовж білорусько-українського кордону, мінування, здійснення завалів».
Крім того, минулого тижня у Білорусі тривала прихована мобілізація. Хоча офіційні джерела заявляють, що це «ротація підрозділів, які беруть участь у охороні державного кордону», такі ротації разом із перевірками боєготовності та переміщенням техніки нагадують радше брязкання зброєю із боку режиму.
Яскравим доповненням такої політики стала заява диктатора Алєксандра Лукашенка 20 травня про закупівлю у Росії ракетних комплексів С-400 та «Іскандер». Крім того, росіяни, за його словами, допомагатимуть «довести до ума» ці комплекси і можливо розробити власну ракету.
Тим часом західні медіа викривають дипломатичні кульбіти диктатора. Йдеться про те, що юридичний статус Білорусі у війні Росії проти України там називають неоднозначним. Безсумнівно, що з території Білорусі Україну атакували війська. Також звідти постійно проводять ракетні удари по території України. З іншого – Алєксандр Лукашенко намагається приміряти на себе роль миротворця і заявляє, що Білорусь не є учасником війни.
«У Лукашенка не вийде цього разу зіграти роль миротворця, хоча він цього і хотів би. Такий сигнал ми принаймні бачили у інтерв’ю Лукашенка Associated Press… Але поки рівень довіри до нього на Заході нижче нуля, м’яко кажучи. Суб’єктність Лукашенка теж не є реальною суб’єктністю», – відзначає у програмі білоруської служби Deutsche Welle політолог Каміль Клисінський.
В самій же Білорусі тим часом посилюють репресії. 18 травня Лукашенко підписав скандальні правки до кримінального кодексу, які передбачають смертну кару за «посягання на тероризм». Тепер стратити можуть за те, що режим називає «посяганням на вчинення вбивства представника іноземної держави чи міжнародної організації з метою провокації міжнародних ускладнень або війни», «посягання на вчинення акту міжнародного тероризму чи акту тероризму із застосуванням радіоактивних речовин чи ядерних матеріалів, хімічних чи біологічних речовин», «Посягання на вбивство державного чи публічного діяча у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю з метою впливу на прийняття рішень органами влади, залякування населення, дестабілізації громадського порядку».
Білоруські правозахисники вже заявили, що такі зміни можуть вчергове бути використані для політичного тиску. Загалом «терористичну» статтю почали активно застосовувати проти противників режиму ще з початком масових протестів у 2020 році. З того часу «терористами» називали опозиціонерів Свєтлану Тіхановскую, Павла Латушка, лідерів об’єднання колишніх білоруських силовиків BYPOL.
При цьому державна пропаганда намагається переконати білорусів, що це в Україні жити надзвичайно погано, тому люди тікають в Білорусь. На державному телебаченні показують нібито біженців, які розказують про «фашизм», погроми храмів і всіляко хвалять напад Росії на Україну. Цих так званих «біженців» чомусь дуже налякали гасла «Хто не скаче, той москаль», «Комуняку на гілляку», «Москаляку на гілляку», «Бандера – герой», «Бандера прийде, порядок наведе».
Минулого тижня білоруський диктатор також публічно обурювався, що інші члени Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), крім Білорусі, фактично не підтримали напад Росії на Україну. До цієї організації, нагадаємо, входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан.
Найбільше публічних претензій від Лукашенка було до президента Казахстану Каси́ма-Жома́рта Тока́єва. Ще в січні 2022 року Росія ввела війська у Казахстан для придушення протестів в країні. Тим не менш, нині Казахстан не спішить підтримувати російську і білоруську агресію проти України.
Проте далеко не всі білоруси працюють у фарватері режиму проти України. Свою боротьбу на боці ЗСУ продовжує білоруський добровольчий полк імені Кастуся Калиновського. Нещодавно від батальйону вони перейшли до формування полку, а також мають плани із розвитку політичного напрямку, щоб мати можливість далі ефективно боротися за звільнення Білорусі від режиму Лукашенка.
У включенні для «Белсат» боєць полка Вадим Кабанчук заявив, що вони готові зустрітися в бою навіть із білоруськими військами лояльними до режиму і готові вербувати таких бійців на свій бік.
Нагадаємо, у попередньому випуску «Сила правди» розповідала як на фоні Пасхальних свят білоруські пропагандисти згадали про «мир» і «добро», а Україну і країни Заходу порівнювали із «дияволом» і «нацистами». Разом з тим, на фоні війни в Україні в Білорусі також ростуть ціни, у візових центрах стоять черги, а заблоковані кордони із ЄС вплинули на роботу логістичних компаній.