Вероніка Міщук – виконавча директорка Молодіжного центру Волині. Вона займається співорганізацією різних проектів, активно волонтерить та подорожує у рамках міжнародних обмінів для молоді.
Про те, на чому зараз зосереджена робота Центру, чи не припинилася допомога внутрішньо переміщеним особам, як долучитися до волонтерства і не втратити себе у вирі війни, – Вероніка розповіла в інтерв’ю Центру журналістських розслідувань «Сила правди».
– Якими видами діяльності зараз займається Молодіжний центр?
– Першим видом, і пріоритетним, є робота з молоддю. Вона відбувається через різні процеси, зокрема через поширення неформальної освіти серед молоді міста, через програми і тренінги центру про лідерство, розвиток мʼяких навичок, менеджмент проєктів соціальної дії, активну участь у житті громади, вплив на зміни у своєму місті/селі. Зараз ми запрошуємо студентські групи та шкільні класи до нас на тренінги з м’яких навичок.
Також ми залучаємо молодь до волонтерства. У центрі є дві опції волонтерської діяльності: допомога у виконанні гуманітарної місії для внутрішньо переміщених осіб та волонтерство на базі молодіжного центру. Будучи, волонтером гуманітарної місії молоді люди долучаються до формування продуктових і гігієнічних наборів, і таким чином можуть задовільняти свою потребу бути корисними для перемоги України.
Волонтерство на базі центру відбувається через втілення соціальних проєктів від молодих людей. У цій опції вони мають змогу розвивати свої навички менеджменту, лідерства, ораторського мистецтва, командної роботи та залучені до позитивного впливу на своє місто.
У центрі є діяльність щотижневих та щомісячних тематичних клубів для якісного дозвілля молоді. Лідерами цих клубів є самі молоді люди, які мають своє хобі і захоплення, та об’єднують навколо теми учасників зі спільними інтересами.
Зараз на базі центру діють такі клуби:
– клуб з емпатійного спілкування: учасники працюють над розвитком своїх навичок емпатії, емоційного інтелекту, саморефлексії, вирішення конфліктів, толерантності;
– три клуби розмовної англійської мови для різних вікових груп молодих людей;
– клуб «Книгонуті», спільнота любителів книг та інші.
І ми підтримуємо громадські організації. Молодіжний центр їм допомагає через надання безкоштовно приміщення, техніки та інших потрібних наявних у нас ресурсів для реалізації їхніх соціальних ініціатив.
Другий напрямок – це допомога внутрішньо переміщеним особам. У цьому виді діяльності центр надає ряд різних послуг молоді та потребуючим людям, які постраждали від повномасштабного вторгнення. Проте цим займається не команда Молодіжного центру, а команда «СпівДії» на базі нашого Центру. Там достатньо велика команда, яка працює з різними напрямками: юридична допомога, психологічна, допомога з працевлаштуванням, також є робота з дітьми. У нас працює активно «СпівДія Діти» – стаціонарний простір, куди ми запрошуємо дітей і проводимо різні майстер класи. Також у нас є проект «Школа в коробці», ціль – доставити 700 коробок (кожна 46 кг) по школах Луцька та Волині. Це різна канцелярія, крейда і тому подібне.
– Чи допомагаєте ви з прихистком переселенців?
– Минулого року у нас був великий проєкт, в рамках якого ми допомагали прихисткам Волині. Ми підтримували прихистки, які було створено на базі підприємств, офісів, будинків, які люди віддали самі і там проживає не менше десяти людей. Тоді ми їх підтримували послугами, приїжджали з різними заходами, але також було розвезення гуманітарної допомоги суто на шелтери (прихистки). Це була їжа, гігієна, побутова хімія, побутова техніка.
– Якщо за гуманітарною допомогою такі великі запити, то яка зараз картина з іншими видами допомоги, зокрема психологічною та юридичною?
– Є багато охочих долучатися до таких видів послуг. Наприклад, «СпівДія Діти» перевиконують свої показники. Це показує, що попит є і він великий. Щодо психологічної служби, то у нас є психолог Марина Пахачук, вона навіть у вихідні дні брала консультації, через великий потік бажаючих. Тому «СпівДія» далі продовжує своє існування і на цей рік також плануємо продовжити діяльність цих послуг.
– В яких проектах ти зараз задіяна?
– Зараз продовжується робота з МЦ, і ми, з командою, вже розглядаємо нові програми неформальної освіти. Зараз буде невеликий спойлер – ми готуємо програму «Місія доросле життя». В рамках проєкту запрошені спікери будуть розповідати про побутові речі: як знайти першу квартиру, як сплачувати комунальні послуги, як сепаруватись від батьків і з ними не посваритися та інше.
Також працюю менеджеркою з комунікацій у ГО «Молодіжна платформа» у проєкті «Як створити молодіжну раду». У рамках якого буде створено веб-ресурс, де буде простою мовою описано, як покроково створити молодіжну раду і зразками документації для її діяльності.
У «СпівДії» я працювала до кінця грудня шелтер-менеджеркою, а зараз час від часу долучаюся як волонтерка. У нас є пані Альона, яка зі мною займалася прихистками у ролі соціальної працівниці, а зараз вона волонтерить, розвозить гуманітарну допомогу, то я теж задіяна у схожих процесах. Ми разом з нею домовляємося з прихистками, створюємо таблиці їх потреб та інше. Єдине, що не в таких масштабах, які були раніше.
– З ким співпрацює «СпівДія»?
– Ми кооперуємося з різними донорами і партнерами, яким довіряємо і які довіряють нам. Назва «СпівДія» відповідає усьому, що відбувається. Хтось з партнерів надає їжу, хтось одяг і такий нескінченний ланцюг. Ми ніби зв’язківці між тими, хто має ресурси, і тими, хто їх потребує.
– А чи є збір допомоги від самого Центру?
– У нас є ініціатива, яка називається «Купи продуктовий набір ВПО». Потрібно зайти на сайт, скинути кошти і за них буде придбаний такий набір, наприклад, одній внутрішньо переміщеній особі чи цілій сім’ї.
– Які труднощі виникали в ході волонтерства?
– Найбільшою складністю була відстань, через те, що ВПО знаходяться по всій області. І, щоб надавати послуги, гуманітарну допомогу, потрібна велика кількість ресурсів, але в цьому випадку нас виручила «Нова Пошта». Вони відкрили гуманітарний напрям, де надають певну кількість балів, щоб можна було безкоштовно надсилати допомогу для ВПО. Ця ініціатива існує майже рік, тому вони наше надійне «логістичне плече».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Робота в тилу. Як Червоний Хрест допомагає волинянам?
Також, коли у нас був напрямок з прихистками, то ми їздили з різними послугами у дальні населені пункти. Ми брали машину і поїхали з командою, наприклад, у с. Заозерне (Ковельський район). Команда складалась з психолога, працівника «СпівДія Діти» і консультанта з працевлаштування. Ми там проводили цілий день і кожен напрям надавав свої послуги тим людям, яким вони потрібні були.
– Чи доводилось ще кудись їздити?
– Минулого року у нас був проект від ГО «Молодіжна платформа», він називався «Мобільний молодіжний центр для внутрішньо переміщеної молоді та дітей». Ми об’їздили близько 17 населених пунктів Волині й провели 40 заходів. У нас було три напрямки: робота з молоддю, дітьми та психолог. Таким чином наші послуги теж ставали доступними для молоді та дітей, які живуть у віддалених населених пунктах від Луцька.
– Чи не виникало думки перестати цим займатися?
– Я себе на такому не ловила, бо мені подобається моя робота. Єдине, що характерно суто мені – це постійне прагнення до нового і нових проєктів, ось це мене надихає.
– Чи є хтось в твоєму оточенні, хто не задіяний у волонтерській чи іншій діяльності в контексті війни в Україні?
– В моєму оточенні всі волонтерять. І я думаю, що це стосується всіх громадських активістів. Ти маєш свідоме, активне оточення, яке не може просто сидіти і дивитися. Ми не можемо залишитися осторонь, бо хочемо бути корисними.
– Як ти борешся з втомою?
– Минулого року, коли в мене виникала втома, то я просто плакала. Це мені справді допомагало. Я могла поплакати, але потім зібратися докупи знову. Коли ти виконуєш багато процесів, тримаєш усе в голові, в момент, коли ти плачеш, ти ні про що не думаєш, розслабляєшся і не контролюєш процес.
Цього року я обрала іншу тактику, мені не хочеться плакати, але є момент де це неминуче – коли Героїв проводжають в останню путь. Але в плані роботи і втоми, я взяла собі таку ціль, щоб поза роботою було ще щось. Це може бути абсолютно різний вид заняття. Для мене, наприклад, цим стала арт-терапія, вийти з подругами на каву, або знайти інше заняття після роботи. Ось ці всі заняття поза роботою дарують мені цікавість до життя. Тобі хочеться і те, і те спробувати. В той момент і робота стає цікавою, і поза роботою теж цікаво. Таким чином ти не втомлюєшся і живеш у цікавості.
– Зараз кожен зрозумів, хто є хто і витягнув якісь корисні інсайти для себе? Які вони у тебе?
– Я зрозуміла, що у мене дуже хороше оточення. В моменти, коли ти багато працюєш, то бувало таке, що я забувала про все навколо, про рідних, у мене і зараз таке стається, на жаль. У вирі волонтерської роботи потрібно не забувати про своїх близьких, підтримувати їх та турбуватися.
– Не виникало думки виїхати за кордон?
– Ні. Звісно були пропозиції, мені здається, у всіх з’явились такі друзі, які казали їхати до них за кордон. Я не хотіла покидати своє місто, можливо, частково тому, що мені тут комфортно. Я люблю своє місто, відчуваю відповідальність за те, що тут буде робитися і мені хочеться бути важливою. Тому я відмовлялася від таких пропозицій, єдине, що могло мене змотивувати поїхати – завести свого молодшого брата туди, але з думкою, що я повернуся назад.
– Чи брала ти участь у міжнародних проектах за весь період повномасштабного вторгнення?
– Від початку війни з’явилося дуже багато таких проектів. У травні я була на обміні «Erasmus+» в Португалії, де вчилися молодіжній роботі, ділилися досвідом, різними вправами, техніками, методиками, у нас були міжкультурні вечори і т.д. Це було дуже цікаво, тому що зібралися люди з усього світу. Ще був навчальний візит у Францію в Європейський молодіжний центр при Раді Європи. Ми там були з молодіжними працівниками з різних регіонів України і розглядали молодіжну роботу в умовах війни. З нами ділилися інструментами оцінки молодіжного центру, розглядали спільні проекти, щоб розвивати молодь і відповідати на їхні актуальні потреби. Зараз ці потреби дуже змінилися і не завжди ідуть на розвиток, а на просто забезпечення базових знань, навичок.
– Яку пораду ти можеш дати молоді, яка зараз хоче долучитися до волонтерських чи інших проектів?
– Наважитися. Єдине, що потрібно – взяти і наважитися. Можна порівняти два випадки з життя, коли ти встаєш одразу після будильника, треба різко наважитись, встати і тоді відчуваєш себе бадьорим, а коли полежиш довго, то взагалі вставати не хочеться.
Потрібно зробити ось цей перший ривок і далі буде легше. Бо, коли довго сидіти, то цей крок буде зробити все важче і важче, а згодом і взагалі його ніколи не зробиш. Тому як тільки є ідея – втілюй її! Це дуже допомагає не лише у громадській сфері і волонтерстві, але й у всіх сферах життя. Захотілось піти на йогу – купи костюм і йди займатися. Все. Тут немає ніякого секрету успіху, основне – це перший крок. Знайдуться контакти, проекти, досвід, знання, люди, але потрібне бажання.
Якщо хочете долучитися до наших проектів, приходьте у Молодіжний центр Волині на Градний Узвіз, 5, ми працюємо з 12 до 19, адміністратор розповість про всі можливості волонтерства. Це може бути робота з молоддю, втілення соціальних проектів, або допомога для ВПО – це волонтери «СпівДії», там можна складати продуктові набори, розвозити їх та інше. Але головне у цих напрямках – це ком’юніті. Ти отримуєш середовище, де можеш висловити свою ідеї і разом з командою їх втілити. Це свідомі, активні люди, з якими ти можеш познайомитися, знайти крутих друзів і створити комфортне оточення.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» писала, як фонд «Рокада» допомагає переселенцям на Волині.
