Незалежних журналістів називають четвертою владою, адже ця професія часто творить зміни, викриває порушення і впливає на думку суспільства. Незалежні журналісти мають можливість писати про те, що важливо. Найкращі представники професії пишуть правду і чесні перед читачами. Якщо журналіст вирішує йти працювати у пресслужбу, або йде в політичну партію, то він не може далі займатися журналістикою, щоб не бути заангажованим в професії, адже в Етичному кодексі українського журналіста написано: «служіння інтересам влади чи засновників, а не суспільства, є порушенням етики журналіста».
До Дня Незалежності України авторка тексту поспілкувалася з незалежними журналістами, які розповіли про свою роботу і те, як змінюється життя громади завдяки їх діяльності.
Правда має значення
Директор Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Юрій Горбач розповів, як з командою створили громадську організацію, аби займатися незалежними розслідуваннями.
«Спочатку це було 4 людини — я, Валентина Куць, Ірина Мусій і Оксана Петрук. Ми зібралися з різних медіа і подумали, що на Волині не вистачає справді незалежного засобу інформації, який займався би розслідуваннями. На той момент основні медіаактиви Волинської області були пов’язані з великим бізнесом, місцевими політиками і їх журналісти не могли об’єктивно висвітлювати певні ситуації та певні теми. Тож, в жовтні 2017 року ми створили громадську організацію «Центр журналістських розслідувань «Сила правди» і почали працювати над проєктною роботою, щоб залучити фінансування на роботу редакції. В лютому 2018 року ми отримали першу фінансову підтримку від донорських організацій і почали займатися розслідуваннями», — розповів Юрій Горбач.
Зараз на різних умовах в команду «Сили правди» залучені девʼять людей, серед яких журналісти, оператори, редактори.
Журналісти «Сили правди», здебільшого, зосереджені на бюджетних коштах різних рівнів: обласних, районних, міських, селищних. Також журналісти активно працювали над темою політичних фінансів у виборчий період, аналізуючи, де беруть і як витрачають кошти обласні організації політичних партій на Волині.
«Хоча добиватися змін і якоїсь реакції у правоохоронних органів чи від органів влади на регіональному рівні досить непросто, але історії впливу є. Нещодавно оштрафували двох підприємців на 68 тисяч гривень кожного, які два роки тому разом брали участь у одному з тендерів постачання медичних сумок і вчинили антиконкурентні дії. Після нашого матеріалу і звернення партнерів з ініціативи «За чесний тендер», Антимонопольний комітет вивчив ситуацію і цього року виніс рішення стосовно їх покарання. Тож, добитися впливу і покарання після якихось схем і порушень відповідальних людей — займає досить немало часу», — зазначив він.
Ще у 2019 році Нацагентство з питань запобігання корупції склало протокол про адміністративне правопорушення лідера Радикальної партії Олега Ляшка за відсутність у фінзвіті інформації про її луцький офіс.
«Ми з’ясували, що Радикальна партія Олега Ляшка внесла недостовірну інформацію у свої звіти. Вони мали офіс у Луцьку, але, насправді, про нього не звітували. Ми звернулися у НАЗК і до лідера партії. Справа дійшла до суду, однак закінчилися терміни давності і фактично жодного покарання відповідальний політик за це не отримав», — зауважив Юрій Горбач.
Також журналісти «Сили правди» кілька років поспіль роблять щорічне дослідження про те, як притягують до відповідальності нетверезих водіїв.
«Впродовж кількох років в наш рейтинг серед найбільш лояльних суддів до п’яних водіїв потрапляли судді з Нововолинська, Маневич. Після наших матеріалів на ці дані звернули увагу в Києві люди, які входять до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Громадської ради доброчесності. І стосовно таких справ суддям, які проходили кваліфікаційне оцінювання, ставили запитання: «Чому так стається?» Наша робота допомогла комісії ретельніше кваліфікувати суддів», — розповів Юрій Горбач.
«Насправді на місцевому рівні досить складно добитися таких реакцій, впливів і змін. Ми розуміємо, який резонанс можуть отримати на національному рівні певні теми щодо відомих публічних осіб, на регіональному рівні значно важче це зробити», — зауважує журналіст «Сили правди».
Юрій Горбач розповів, що загалом з 2018 року вони подали до десятка судових позовів:
«Більшість з них стосувалися якраз відмови розпорядників інформації її надавати. Ми судилися із лісовими господарствами, і з митницею, і з Луцьким підприємством електротранспорту. Одна з таких справ, яка найбільше запам’яталася і яку ми довели на нашу користь, — це справа про відпустки, лікарняні, відрядження колишнього голови Волинської облради Ігоря Палиці. Вона почалася ще у 2017 році, а завершилася 2021-го на нашу користь. Ми мали змогу розповісти нашим читачам про цю суспільно важливу інформацію».
Незалежна журналістика — справжня журналістика
Журналістка Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Оксана Петрук вважає, що розслідування — це якраз той контент, який повинен творити зміни. Ці зміни не такі швидкі і відчутні, якби того хотілося, але вони є.
«Після моїх розслідувань про незаконні рубки і будівництво в Шацькому нацпарку проблему побачили контрольні і правоохоронні органи. Звісно, нам хотілося, щоб винних притягнули до відповідальності. Проте все завершилося низкою безрезультатних проваджень і нині парк постфактум проходить передбачені законом процедури з оцінки впливу на довкілля. Подібна ситуація була з незаконним водокористуванням підприємством, яке вирощує лохину поблизу Шацького нацпарку», — розповідає журналістка.
За її словами, усі судові справи про доступ до інформації добре пам’ятає. Але найкраще – першу. Йдеться про випадок, коли комунальний санаторій «Лісова пісня» вирішив, що суспільство не повинне знати, які заробітні плати отримують керівники і співробітники закладу. У 2015 році Волинський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позовну заяву «Громадського. Волинь» та визнав дії керівництва санаторію «Лісова пісня» протиправними.
«Одне розслідування не змінює життя громади кардинально, але воно відкриває очі на проблему, а разом і вікно можливостей. На цьому етапі мого життя і досвіду я вже не розчаровуюсь і не опускаю рук через черговий випадок корупції або ж сліпоту правоохоронних органів. Зрештою, всі поганці на це розраховують і будуть тільки раді, якщо ми з колегами зійдемо з нашого шляху. Але я не хочу робити їм такі приємності. Незалежна журналістика – це справжня журналістика. І коли ти відчуваєш, що робиш важливе і чесне, це не може не надихати», — зазначила Оксана Петрук.
Як журналіст і волонтер допомагає військовим
Мирослав Ватащук – відомий журналіст і волонтер з Луцька. Він – адміністратор проєкту «Медіа-кава», де кожен може поторгуватись і купити можливість випити кави з представниками медіа чи ньюзмейкерами. Зібрані кошти з благодійного аукціону спрямують на допомогу бійцям Сил спеціальних операцій Збройних сил України.
У липні минулого року Мирослав Ватащук зібрав перший мільйон для допомоги військовим, а на цей момент на рахунок «Медіа-кави» надійшло понад 4 мільйони гривень. Ці кошти витрачають на потреби бійців спеціальних операцій Збройних сил України. Перший каволот після повномасштабного вторгнення Росії в Україну з’явився 10 травня 2022 року. На сьогодні найдорожчими каволотами є: понад 200 тисяч гривень за можливість випити кави із письменником Сергієм Жаданом, 100 тисяч гривень за можливість покавувати із координаторкою «Фонду Сергія Притули» Меланією Подоляк, 75 тисяч гривень за «братський подгон» для учасників медіакави від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного – марочний блок з його автографом, який передав Валерій Залужний через полковника ЗСУ Анатолія Штефана.
Журналіст і волонтер Мирослав Ватащук був активним і в часи Майдану. Адже у 2014 році закликав виходити на Майдан у Луцьку. Його іноді порівнювали з журналістом Мустафою Найємом, який згодом покинув журналістику і пішов у політику.
«Чому я вийшов на Майдан у Луцьку? Поясню фразою, яка була на розтяжці на Майдані: «Поймите, нас задолбало». Країна йшла до Євросоюзу і тут, в один мах, не порадившись, одноособово вирішили відмовитись від асоціації з Євросоюзом. Ми ж розуміємо, про що йде мова. Асоціація — це перший крок до Євроінтеграції, а відмова від неї — розворот у бік Росії. Для мене стояло питання вибору, цінностей, в яких я хочу жити. Саме тому я і вийшов на Майдан у Луцьку», — зазначив він.
Втім після Майдану Мирослав Ватащук у політику не пішов.
«Я не вважаю себе людиною, яка доросла до того, щоб брати відповідальність за управління не те, що держави, а навіть і громадою. Не моє це, зрештою. Але я підтримував друзів, зокрема, Віктора Грисюка, який зараз воює на фронті. Він балотувався на посаду Луцького міського голови. Я тоді оголосив, що припиняю журналістську діяльність на той час, поки триває передвиборча кампанія і поки я буду прессекретарем Віктора Грисюка (у 2020 році на виборах переміг Ігор Поліщук, – авт.)», — розповідає журналіст.
Проєкт «Брехунець» на сторожі медіаграмотності в часи війни
«Брехунець» – фактчекінговий проєкт мережі національних медіа Район.in.ua. Його мета – забезпечити аудиторію перевіреною інформацією і вберегти від фейків й дезінформації. Журналісти швидко реагують на вкиди роспропаганди, спростовують її і поширюють матеріали у місцевих громадах Волині, Рівненщини тощо.
Журналістка проєкту «Брехунець» Світлана Кирилова розповіла про роботу у проєкті, який стартував 1 грудня 2021 року.
«Рубрика «Брехунець» на Район.in.ua – це вже своєрідна хроніка дези, де можна відслідкувати тренди до початку повномасштабного вторгнення росії і після. Проєкт важливий і цінний для нашої редакції, тому що він, по-перше, допомагає формувати свідому аудиторію, яка не ведеться на фейки. По-друге, завдяки «Брехунцю» розпізнавати дезу навчилося багато журналістів, які лише починають свій професійний шлях», — зауважує Світлана.
За її словами, найчастіше вони шукають фейки у соцмережі та месенджерах (зокрема, Telegram), адже саме їх фейкороби використовують, аби здобути якомога більше охоплення. «Ми помітили тенденцію, що у Facebook останнім часом можна натрапити на меншу кількість дези, ніж це було ще рік тому. Чого не можна сказати про Telegram – там завжди є теми для спростувань», – розповідає журналістка.
Іноді трапляються такі фейки, що можуть розсмішити і самих журналістів. «З останнього — не так здивував, як розвеселив нас липневий фейк про те, що після зустрічі Володимира Зеленського і Анджея Дуди в Луцьку реалізували «Варшавську унію». Це з Росії вкотре виплив нетлінний наратив про захоплення Польщею заходу України. Час від часу подібні нісенітниці з’являються, аби очорнити відносини України та Польщі, створити недовіру та посіяти паніку серед населення», — зазначила Світлана Кирилова.
З найпопулярнішого у переглядах останнім часом – фактчек під назвою «Це ти у фільмі?»: нова фішингова атака у Facebook».
За словами журналістки, у липні цього року він набрав понад 11 тисяч переглядів.
«У матеріалі ми застерігали читачів від старої-нової фішингової схеми з викрадення персональних даних. Якщо хтось перейде за посиланням, то запропонують ввести особисту інформацію, наприклад, логін, дані для доступу до вашого облікового запису чи кредитної картки. Тому краще цього не робити», – зауважує авторка.
Зараз над проєктом «Брехунець» працює п’ять членів команди: експертки з моніторингу, журналісти, спеціалісти зі створення відео. Спростування поширюють на сайті, Facebook-сторінках («Брехунець» та сторінки інших наших сайтів), Telegram-каналі «Безпечний Район», YouTube-канал «Брехунець», відкритих спільнотах у соцмережах.
Висновок: Робота незалежних журналістів сприяє розвитку демократії, адже вони подають незаангажовану інформацію і можуть викривати та показувати незручні для політиків теми. Це важливо, адже незалежна журналістика справді є якісною і такою, як повинна бути. Залежні від політиків медіа не можуть про все писати без узгодження «згори», тобто власників. Вони можуть погоджуватися із цензурою та включати маніпуляції в свою роботу, а це немає нічого спільного з журналістикою. Справжні журналісти показують, хто є хто і не замовчують правду.
Журналісти, які у вільний від роботи час ще й волонтерять і допомагають армії, роблять великий вклад у те, щоб війна якнайшвидше закінчилась.
