Минуло два роки повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За цей час відносини між Україною та Польщею пройшли чимало випробувань. Всі українці були вражені відданістю сусідів і їх підтримкою в перші місяці вторгнення, їхньою позицією щодо України на міжнародній арені. Згодом ситуація змінилася: почалися протести на кордоні і блокування вантажного руху, що впливає на економіку обох країн.
Цей непростий період припав на каденцію Генерального консула Польщі у Луцьку Славоміра Місяка, яка уже добігає завершення. Тож Центр журналістських розслідувань «Сила правди» поспілкувався з ним напередодні від’їзду з Волині.
– Пане Славоміре, розкажіть, будь ласка, які завдання і функції сьогодні покладені на консульство Польщі у Луцьку?
– Я хочу сказати, що ми зараз працюємо в такому режимі, в якому, можна сказати, працювали до війни. Хоч нас наполовину менше, але всі наші обов’язки, всі наші функції представлені в двосторонній конвенції між Польщею та Україною – є двосторонній консульський договір. А також Віденська конвенція – там написано все, що ми можемо робити. Також, окрім цього, після початку повномасштабного вторгнення, ми почали працювати з розвитковими проєктами, яких раніше робили дуже мало.
– Чи змінилися функції консульства з початком війни?
– Ні, але треба сказати, що 24-го лютого, коли почалось повномасштабне вторгнення, ми отримали наказ виїхати. Робота консульства була припинена і ми працювали з Варшави понад півроку, 21 вересня ми повернулись в Україну. Але з Варшави ми також, робили багато проєктів тут, в Україні, я приїжджав, колеги приїжджали і їх реалізували, були присутні.
– А з якими питаннями зараз звертаються люди до консульства?
– Якщо раніше нашою головною метою праці були візи, то зараз таких питань майже немає, дуже мало. Просто такий порядок, такий режим перебування українців в Польщі, що немає потреби видавати багато віз і запитань щодо цього теж немає.
Загалом ми робимо те, що робили до війни: це карта поляка, багато людей приходить, щоб зробити нову чи продовжити термін дії. У нас є такий відповідник української «Дії », який допомагає переселенцям з польським номером PESEL проїжджати до інших держав Шенгену, то консульство може підтвердити такий профіль. І тоді людина може їздити до інших держав Шенгенської зони.
– Чи є статистика щодо звернень українців і поляків? Хто більше звертається сьогодні до консульства?
– Ну, набагато більше українців. Тому що навіть якщо хтось звертається, щоби отримати карту поляка, то це українець, не поляк. А поляки, то… Якщо хочуть отримати новий паспорт, закінчується старий. Чи маємо випадки в рамках консульської допомоги, якщо хтось проїжджає, чи водій вантажного засобу чи ще хтось, то ми допомагаємо, якщо є проблема.
– Ми вже торкнулися теми про початок війни, і в контексті цього хотіли б згадати такий момент: сім років минуло від того моменту, коли у консульство поцілили з гранатомета. Були заяви СБУ з іменами замовників. А яка сьогодні ситуація – чи виявили замовників? Що можете про це розповісти?
– Я можу розповісти тільки те, що я від вас знаю, і я знаю цю заяву. Більш нічого ми не знаємо. На мою думку, справа не закрита і результатів поки не маємо. Не знаємо, хто це зробив, напевно. Хоча… Був такий момент, коли говорили, що хтось там є, що називали цих…потім сказали, що не обов’язково вони.
– Як тоді відреагували працівники консульства на цей випадок? Вам відомо?
– Ну, мене тут не було, не було також тих працівників консульства, які тут працюють. Тільки місцевих два-три, які це пам’ятають. Ну, це був шок. Це точно був шок. З тими, з ким я розмовляв і які тут жили, то це було дійсно таке… Ну, ніхто не чекав.
– Тоді ніхто не постраждав?
– Так, слава Богу, ніхто не постраждав.
– Чи вжило консульство якихось безпекових заходів на майбутнє?
– Ну, треба сказати, що багато таких заходів у нас. Ну, але про деталі не дуже хочу говорити.
– В контексті цієї розмови хотіли б більше поговорити про відносини Польщі і України. От саме на нинішній момент є багато таких спірних моментів. Як, на вашу думку, війна вплинула на відносини Польщі і України?
– Ви бачите, в перший момент повномасштабного вторгнення – це велика справа, тому що тисячі, якщо не мільйони людей тікають з України, дістаються через кордон до Польщі. І те, що тоді показали мої співвітчизники, надовго запам’ятається тут, в Україні. І я думаю, що це великий внесок у майбутнє наших народів.
Потім декілька місяців минуло і почалась така буденність, можна сказати. Почались торгові суперечки, спори. Щоб допомогти Україні було вирішено пустити без жодних дозволів вантажні перевезення, потім торгівлю. І після декількох місяців виявилося, що це дуже занепокоїло наших фермерів, наших перевізників. І почались страйки, протести. Найбільш такою екстремальною частиною було блокування кордонів.
І, на щастя, я почув вчора, що закінчилось блокування найбільшого пункту перетину – Ягодину. І я маю надію, що після того, як наш прем’єр-міністр висловився, що це вже непристойно, вже кінець і треба закінчити цю справу… Україна воює за такі, можна сказати, екзистенційні цінності і треба бути пристойною людиною і вже кордонів не блокувати. Маю надію, що за декілька днів блокування кордонів не буде взагалі і ми вже до цього не повернемося.
Я розумію, що є економічні інтереси і Польщі, і України, і підприємств. Треба розуміти, що у нас 10 відсотків польського суспільства має хліб з аграрної продукції. Це велика частина суспільства. У нас фермери мають не так багато гектарів як в Україні. І з цим пов’язано, що більшість людей живе з фермерства. Це треба розуміти. Також це не є так, якщо хтось страйкує і ці суперечки з’являються, то ця людина відразу сторонник руського міра. Тому що це так не є. Треба зрозуміти що і в час війни з’являються якісь економічні суперечки. Я думаю, що до моменту вступу України до ЄС вони будуть з’являтися. Тому що це, як завжди буває в Євросоюзі, це є питання компромісу.
– Зрозуміло. Але цікава ваша думка з того приводу, як взагалі ці протести вплинули на відносини, наприклад, наших сусідніх регіонів.
– Я думаю, що негативно. Об’єктивно треба сказати, що негативно. Тому що, на мою думку, це залежало від багатьох таких стереотипів між поляками і українцями. І достатньо, що одна людина щось беззмістовно скаже і відразу маємо повернення до стереотипних історичних розмов і так далі. Але, як я вже раніше сказав, думаю, що те, що сталося в перший місяць повномасштабного вторгнення, це такий кредит на майбутнє. І такі моменти, вони будуть, але вони будуть швидко вирішені.
– А як на вашу думку – такі протести мали російський слід?
– Загалом, я впевнений, що ні. Але ми не знаємо там дії поодиноких осіб. Недавно ми дізналися, що якісь наші співвітчизники-поляки планували вбивство російського опозиціонера в Вільнюсі. Десь там щось було в Аргентині. В кожній нації, в кожній групі осіб є люди непристойні. І дуже добре, що наші спецслужби працюють разом на дуже високому рівні. Тобто, вони працюють превентивно і ми шукаємо осіб перед тим, як вони щось погано зробили, а не після цього. І так треба тримати.
– Як такі протести і ситуація з війною вплинула на Волинь і Люблінщину?
– Я думаю, що тут дуже розвинена співпраця. Я не бачу більше міст в Україні, які мають таку співпрацю з Любліном, Замосцем, Хелмом. І ця співпраця, треба сказати, з початку війни це була основа. Перші, хто надсилав допомогу, це були міста-партнери з Польщі. А потім тільки почала влада щось робити. Але перші були звичайні люди, як ми. Такий подвиг серця, можна сказати, відкриття серця і міста-партнери. І тут також багато зв’язків уже сімейних. І ця співпраця настільки стійка, що я не бачу ніяких таких проблемних моментів.
– Ще хотілося б запитати про нашумілу ситуацію з затриманням українських та волинських журналістів у Польщі. Як ви оцінюєте цю ситуацію?
– Я тут не знаю всіх деталей. Маю надію, що в них були всі дозволи. Наскільки я знаю, вони працювали в прикордонній зоні і там треба мати всі дозволи, акредитацію і так далі. Чи у них це все було – я цього не знаю, тому мені важко тут коментувати. Але знаю точно, що якщо ці дозволи були і прикордонники знали, що вони там будуть, то журналіст завжди є журналістом, він має свої права. І в демократичній державі журналісти працюють вільно. Але є моменти, є місця, де треба мати ще якісь дозволи. І так просто приїхати собі і робити щось то складно.
– Чи можуть журналісти звертатися по допомогу до консульства, якщо планують працювати десь на території Польщі?
– Тут, знаєте, нашої ролі немає. Але, наскільки я знаю, акредитація журналістів ведеться у Міністерстві закордонних справ. Але думаю, що велику роль, підтримку можуть дати українські дипломатичні і консульські установи у Польщі. Тому що вони знають до кого треба звертатися.
– Тобто у цьому плані краще звернутися до українського консульства?
– Так, так. Це так працює. Якщо польські журналісти приїжджають сюди, то часто є так, що до нас приходять, питають, які умови, куди треба звернутися і ми допомагаємо.
– Також цікавою є і тема працевлаштування українців у Польщі. Як відомо, дуже багато людей виїхало до Польщі у зв’язку з війною. І вони там працевлаштовуються, також транзитом переїжджають в Європу. Що потрібно знати громадянам, які їдуть до Польщі, мають намір працевлаштуватися та взагалі тікають від війни?
– Умови працевлаштування у Польщі в Україні дуже добре відомі ще до повномасштабного вторгнення. Давно, з кінця 90-х років, багато українців працювало у Польщі. Зараз для біженців-переселенців спеціальні умови, вони можуть працевлаштуватись без проблем, без жодних там дозволів і так далі. Важливо, щоб тільки зареєструвались як переселенці. А для таких, які не реєструються як переселенці, треба мати дозвіл чи якийсь інший документ, передбачений законом. І найкраще – отримати візу.
Багато українців живе у Польщі, багато українців має свої підприємства. Я маю таку статистику: з 2022 року до 2023-го року, за два роки українці у Польщі зареєстрували майже 46 тисяч підприємств. Це є 10% від всіх підприємств, які були зареєстровані у Польщі за цей період. Майже 750 тисяч українців сплачує внески до пенсійного фонду у Польщі а це означає, що вони легально працюють: чи працевлаштувалися у когось, чи мають свою фірму.
– А консульство у цьому плані надає якусь допомогу чи підтримку?
– Тут я так хочу сказати. По-перше, у нас є в Києві представництво Польської агенції інвестицій та торгівлі. І це інституція, яка передбачена для підтримки підприємств з обох сторін. Тобто, і польських тут, і українських у Польщі. Вони розкажуть як почати у Польщі, як переселитися, як перенести бізнес.
Вони також є джерелом інформації для польських підприємств, які хочуть інвестувати в Україну. До нас звертаються польські підприємці, які хочуть тут, в нашому консульському окрузі, почати бізнес. Питають про якісь умови, цікавляться. Чи мають якісь проблеми то також до нас звертаються.
– Чи багато останнім часом зверталося польських громадян, які хотіли б відкрити бізнес на Волині?
– Минулого року ми організували три такі семінари в рамках проєкту «Відбудова України». На перші семінари в Луцьку приїхало майже 100 таких польських підприємців. Тобто, представники 100 польських підприємств, які думають тут розвинути якусь діяльність. Потім було в Рівному, то вже було трішки менше. І ще в Тернополі, але треба сказати, що ця група більш-менш та сама.
У нас є також декілька, можна сказати, десь біля сотні фірм, які вже працюють в Україні і декотрі з них дуже великі. Фірма «Пластікс», маємо також «Модерн Експо» в Луцьку, це польсько-українська. І завжди були зустрічі з ними. Вони розповідали про умови ведення бізнесу в Україні: на що треба звертати увагу, як підійти до кожної теми. І наскільки я знаю, є вже якісь два-три проєкти, які вже в процесі.
– А які сфери найбільше цікавлять польських підприємців?
– Те, що я пам’ятаю, це дерев’яні меблі у Рівному. ІТ також. Якісь такі центри послуг, то в Україні ще не розвинуто, може в Києві більше, у великих містах. То коли якась фірма дає послуги іншим фірмам, наприклад, в бухгалтерії. Ну, то плани створення таких підприємств, знаю, є. І будівництво доріг, якісь інвестиції з відбудови.
– Дякуємо за розмову!
У квітні 2024 року Генеральний консул Славомір Місяк закінчує свою дипломатичну місію на Волині. Ми дякуємо йому за роки роботи на побудову дружніх відносин між народами.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала як українцям знайти роботу в Польщі через центр зайнятості.
Текст створено в рамках проєкту «Сила правди». Метою проекту є боротьба з дезінформацією та фейковими новинами між Польщею та Україною.
Проект співфінансує Польсько-американська фундація свободи в рамках програми «Ми підтримуємо Україну», яку реалізує фундація «Освіта для демократії»
