У період моніторингу ІМІ мови ворожнечі на десяти популярних сайтах Волині немає. Але не можна говорити, що проблему з мовою ворожнечі вирішено. Трохи пізніше у серпні порушення стандартів щодо мови ворожнечі знову з’явилися. Такі дані моніторингу Інституту масової інформації щодо наявності чи відсутності мови ворожнечі у онлайн-медіа Волині.
Під аналіз потрапили всі новини, що вийшли на 10 популярних сайтах упродовж 3-5 серпня 2021 року. До вибірки потрапили усі новини 10 інтернет-сайтів (Волинські новини, ВолиньPost, Волинь24, Район.in.ua, Волинь.UA, Конкурент, Перший, Під прицілом, Буг, Insider Media). Всього за моніторинговий було проаналізовано 1156 новин.
У Кодексі етики українського журналіста є важливий пункт 15, що ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Але трапляються випадки, коли журналісти етику порушують.
Так, 12 серпня на сайті «Буг» з’явилася новина «Хасиди розпалили вогнище у сквері Володимира та готували їжу». Акцентувати в заголовку та національності недоречно, бо такі дії не можна «списувати» лише на хасидів. Посилається медіа на недостовірне джерело у Телеграм-каналі «Твій Володимир». Новина будується лише на інформації з соцмережі. Крім того, на відео можна побачити одну людину біля вогнища, а пишуть «хасиди» у множині. Тут є і твердження про моральні недоліки певної групи людей, і створення негативного іміджу певної групи суспільства.
До речі, тема про хасидів без дотримання стандартів була і в інших новинах.
Журналістика фактів – це професійний підхід до роботи. Не може бути побудована новина на основі чуток. Тим не менш на сайті «ВОЛОDИМИР медіа» опублікований текст у стрічці новин із питанням до читачів «Хасиди у Володимирі-Волинському таємно скуповують землю?». Той, хто це писав, мав би розібратися, як все насправді, а не публікувати текст на основі чуток, про що прямо пишуть у тексті:
«Містом ширяться чутки про те, що представники цієї єврейської громади активно розпочали діяти у Володимирі-Волинському, скупляючи якнайбільше земельних ділянок та приватних будинків» або “Також ширяться княжим чутки про те, що й на приміщення інфекційної лікарні вже давно наклали оком представники цієї релігійної громади”.
З точки зору порушень, текст протиставляє одну групу іншій, а також є пряме або завуальоване твердження того, що одна група створює незручності в існуванні іншої. Так, на початку тексту йдеться: “Віднедавна гарячою темою міста стали не дороги, освітлення, тарифи і відсутність робочих місць, а хасиди та будівництво єврейського готелю…». Крім цього, у тексті немає підтвердженої інформації чи інших доказів, що землю таки скуповують.
Акцентувати на походженні окремих людей недоречно, якщо мова йде про правопорушення чи злочини, скоєні громадянами іншої країни. Так, мова ворожнечі, а саме твердження про кримінальність певної етнічної групи/національності, є на сайті «Волинь.UA» у новині «Дикунство: четверо африканців зарізали козу у львівському парку (ФОТО)».
Хоч новина стосується Львова, та волинський сайт також її поширив. І якщо більшість медіа написали, що це зробили іноземці, то на цьому сайті в заголовок новини винесене уточнення, хто скоїв правопорушення. До того, заголовок підсилений словами з негативним емоціональним забарвленням «дикунство» і «африканці».
Важливо зауважити, що в серпні не було мови ворожнечі щодо ромів. На відміну від попередніх моніторингів ІМІ, зокрема, три роки тому.
Минулого року також було дослідження щодо мови ворожнечі у волинських медіа. Тоді не виявлено багато випадків мови ворожнечі (0,7% публікацій від загальної кількості промоніторених новин). Також у період моніторингу цього року не було випадків ейджизму та сексизму, не використовували мову ворожнечі в текстах щодо соціального статусу (в тому числі, маргіналізовані групи населення), на тему релігії, гендеру та сексуальної орієнтації.
Що таке мова ворожнечі і чому це погано?
Відповідно до методології ІМІ, мова ворожнечі у медіа – це будь-який вислів з елементами заперечення принципу рівності між людьми в правах.
У мові ворожнечі можуть навіть бути заклики до насилля чи дискримінації. Як цієї весни, коли дискримінуючою заявою відзначився міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, який закликав «запакувати ромів в автобус» і вивезти з міста. Про це писали не лише волинські медіа, а й вся країна.
Журналісти мають працювати з дотриманням стандартів та не поширювати мову ворожнечі в медіа. Розпалювання ненависті тільки її посилює, а прочитане може стати приводом для конфліктів у житті. Наприклад, у серпні резонансною стала новина про те, що в Ужгороді не пустили в басейн родину з Індії через колір шкіри. У цій новині є недолік, бо новина побудована на основі допису із соціальної мережі Facebook з емоційною лексикою. Офіційних коментарів там немає.
Поширення мови ворожнечі може бути через незнання цієї теми журналістом, або ж створення клікбейту заради привернення уваги та більшої кількості переглядів. Медіа впливають на думку суспільства, а оприлюднена мова ворожнечі про певну категорію людей може зашкодити їм в реальному житті. Більш детальніше про ознаки мови ворожнечі у медіа можете прочитати на сайті ІМІ.
