• Про нас
  • Звіти
  • Контакти
Неділя, 2 Квітня, 2023
Підтримати проект
Центр журналістських розслідувань «Сила правди»
No Result
View All Result
  • Новини
  • Розслідування
  • Аналітика
  • Ми вплинули
  • Лайфхак
  • Спецтема
  • Блоги
  • Досьє
  • Комунальна нерухомість
  • Новини
  • Розслідування
  • Аналітика
  • Ми вплинули
  • Лайфхак
  • Спецтема
  • Блоги
  • Досьє
  • Комунальна нерухомість
No Result
View All Result
Центр журналістських розслідувань «Сила правди»
No Result
View All Result

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» > #Аналітика > «Куля досі в моєму тілі». Спогади волинянина про Революцію Гідності

«Куля досі в моєму тілі». Спогади волинянина про Революцію Гідності

Автор: Христина Крот
20 Лютого 2023 в 14:25
У категорії: #Аналітика, Новини, ТОП новини
Олександр Гуч

Олександр Гуч – активний учасник Революції Гідності

20 лютого Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні. Серед них і семеро волинян: Сергій Байдовський, Василь Мойсей, Едуард Гриневич, Іван Тарасюк, Юрій Сидорчук, Олександр Бадера, Віктор Хом’як. Ті, хто заклав початок сучасної боротьби за свободу, гідність і незалежність держави. На щастя, є й живі Герої, які творили цю історію і мають що розказати новому поколінню.

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» поспілкувався з одним із ветеранів Майдану, колишнім Дернівським сільським головою, а нині волонтером Олександром Гучем. 

– Чим ти займався до Революції Гідності?

– Я родом із села Дерно. До початку Євромайдану багато подорожував країною і переважно автостопом. У листопаді 2013-го мене запросили працювати дитячим вихователем на спортивній базі в Карпатах. Станом на 1 грудня, коли в Києві розганяли мітингувальників, я вже працював в Ворохті. Проте домовились з однодумцями і поїхали в столицю, – розповідає Олександр. – В Києві я зустрів багато знайомих. У січні 2014-го приєднався до самооборони.

Підтримати проєктПідтримати проєктПідтримати проєкт

Спершу був в складі 15-ї сотні, яка формувалася переважно з пластунів. Пізніше ми відокремилися і створили окрему 35-у сотню самооборони «Волинська Січ», кістяком якої стали надійні друзі з Національного Альянсу. Організував сотню Павло Данильчук.

Волиняни на Майдані. Олександр Гуч – крайній справа. Фото з особистого архіву

Такої кількості цікавих і хороших людей на квадратний метр в житті не зустрічав. На майдані був контраст: з однієї сторони – концерти, а з іншої – протистояння з так званими правоохоронцями. Наша бойова одиниця зазнала втрат: 11 поранених і шість убитих.

– Коли ти отримав поранення? Як це було?

– Я отримав поранення 20-го лютого, коли загони «Беркута» почали вбивати людей, наша сотня кинулася на поміч до Жовтневого палацу. Незвичайне видовище бачити, коли біля тебе падають люди. Хтось від болю кричить і крутиться, а хтось падає вже мертвим. Також незвично усвідомлювати, що те ж саме може статися з тобою. Та все ж продовжуєш просуватися вперед, щоб зайняти передню барикаду навпроти станції метро Хрещатик на Інститутській.

Присутнє було відчуття обов’язку. Бо якщо відійти, не відтіснити беркутівців, то було розуміння, що вони далі стрілятимуть по тих, хто на Майдані. Ми всі були цивільними людьми, та ми з кийками і щитами пішли на супротив. 

Біля Жовтневого, на тротуарі, поранили мого побратима Хому, влучили двома кулями. Одна поцілила в ключицю, інша в лікоть. Я почав його відтягувати і куля прилетіла мені в ногу, біля його голови. Розбила кістку лівого стегна над коліном і увійшла в праву ногу в зоні паху. Де знаходиться і досі. Вона закапсувалася і наразі не дає про себе знати. Ніколи не думав, що бачитиму свою ногу в перерізі. Роздивлятися кістку і м’язи, які були порвані наче дрантя.

Після поранення мене віднесли в Жовтневий палац. Там був шпиталь. Мені надали першу медичну допомогу і відправили в лікарню. Там я провів два тижні, переніс дві операції. Волонтери знайшли клініку для мене, де мали поставити мене на ноги. Цим місцем виявився Єрусалим (Ізраїль). Там мені замість апарату зовнішнього кріплення кістки поставили титанову пластину. Через три місяці довелося знову оперувати. На цей раз перемістити м’язи. Вони не там де треба на кістці прижилися. В підсумку, я в Єрусалимі провів 4,5 місяці, переніс дві операції та фізіотерапію.

Олександр Гуч в Ізраїлі. Фото з особистого архіву

В Україні я також проходив реабілітацію від волинського «Інваспорту». Мені допомогли після повернення, я мав змогу займатися в спортзалі скільки захочу, коли захочу і це все безкоштовно. Також через «Інваспорт» я мав змогу бути двічі на реабілітації в Сянках (Львівська область) на спортивній базі.

– Що було після повернення додому? Чим ти займався?

– Після повернення, мене запросили знову в Ворохту вихователем. У 2015 році в Україні на осінь були вибори. Мене в селі почали агітувати на голову сільської ради. Я спершу відмовлявся, бо на той час вже був сільським депутатом та бачив, що це тяжка праця. Та все ж, мене переконали і я виграв вибори. І в листопаді 2015 року я приступив до виконання обов’язків голови. Це був цікавий і нелегкий досвід. Та п’яти років мені вистачило для розуміння, що це не для мене. На наступних виборах я вже не подавав своєї кандидатури. Зайнявся улюбленим. Почав розвивати свою справу – художні вироби з дерева, – розповідає Олександр.

До речі, Олександр з 2019 року працює над власним проектом екобудинку, який зводить за стародавньою українською технологією. Каркас хати – дерев’яний, а стіни – з глини та соломи. 

– Чим ти займаєшся після початку повномасштабного вторгнення?

– Коли почалася активна фаза війни, я приєднався до Штабу Мобільного Спротиву. Це переважно люди з Національного Альянсу, тобто свої близькі. Волонтерство було абсолютно різне. Від фізичної праці (розвантаження/завантаження товарів) до логістичного супроводу гуманірної допомоги з-за кордону до Луцька, а також розвезення амуніції військовим в частини, які готувалися виїжджати на лінію зіткнення. Тож я там і зараз.

Сашко Гуч волонтерить в Штабі Мобільного Спротиву. Фото з особистого архіву героя.

– Яким ти, бачиш майбутнє Дернівської громади, яку очолював ще кілька років тому? Майбутнє всієї України?

– Дерно знаходиться зручно географічно. В нас велика територія з лісами, водоймами, полями. Є траса, є залізниця. З’являються нові бізнеси, які формують бюджет. З 2015 по 2020 рік вдалося примножити річний бюджет з 1,5 до 4,7 млн гривень. Це цікавий досвід також. Заохочувати бізнесменів реєструвати і вести бізнес в Дерно. Майбутнє громади буде завжди кращим, ніж до того. Тому що суспільство бажає якісну послугу і самоврядування її мусить забезпечувати.

Майбутнє усієї країни, як на мене, буде тяжким після перемоги. Багато зруйнованої і випаленої території, яку потрібно буде відновити. Це значить що одні регіони недоотримають фінансування, щоб інші могли відновлюватись. Та в підсумку важливо те, що багато людей себе чітко ідентифікували українцями і хто для них тепер Росія. Важливо, що Україна переможе, а значить переможе весь цивілізований світ.

– Чи маєте ви з побратимами традицію якось відзначати річницю Революції Гідності, чи збираєтесь разом на жалобні заходи вшанування пам’яті Небесної Сотні?

– 20 лютого збираємося в Києві. Ніхто не домовляється. Воно саме по собі організовується. Та на цей рік так не буде. Майже всі на війні. Хоча я буду.

 Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала чому на Волині «гальмує» процес дерусифікації та декомунізації.

Підтримати проєкт Підтримати проєкт Підтримати проєкт

Христина Крот

Студентка Волинського національного університету імені Лесі Українки
Теги матеріалу: Війна в УкраїніЄвромайданІнтерв'юІсторіяОлександр ГучПавло ДанильчукРеволюція Гідності
ПоділитисяПоділитисяВідправитиВідправити
Попередня новина

Як в умовах війни працюють малокомплектні школи Волині

Наступна новина

Культурне укриття: луцький театр «ГаРмИдЕр» розповів про власний фронт

Схожі Публікації

Що пишуть про російську дезінформацію у польських медіа

Автор: Мая Голуб
31 Березня 2023 в 14:10
0
російські фейки та маніпуляції

Російська пропаганда неодноразово намагалася потрапити у медіапростір Польщі. Але викриті фейки та маніпуляції показують, що...

Детальніше

Конфіскації та штрафи: як карають власників «євроблях» на Волині

Автор: Антон Бугайчук
30 Березня 2023 в 18:55
0
Штрафи за нерозмитнння головна

В Україні штрафують на солідні суми за порушення строків розмитнення чи ввезення автомобілів на іноземних...

Детальніше

Директора луцького підприємства запідозрили у непрозорому виборі підрядників на авторинку

Автор: Юлія Галецька
30 Березня 2023 в 14:50
0
Олег Бахтай директор КП Автопарксервіс

Депутати Луцької міської ради влаштували директору комунального підприємства «Автопарксервіс» Олегові Бахтаю «холодний душ». Його покликали...

Детальніше
Наступна новина
Гармидер

Культурне укриття: луцький театр «ГаРмИдЕр» розповів про власний фронт

НОВИНИ

  • 31 Березня 14:10 Що пишуть про російську дезінформацію у польських медіа
  • 30 Березня 18:55 Конфіскації та штрафи: як карають власників «євроблях» на Волині
  • 30 Березня 14:50 Директора луцького підприємства запідозрили у непрозорому виборі підрядників на авторинку
  • 30 Березня 10:36 Як Палиця і компанія отримали «Кручу» і гектар землі у Луцьку «за копійки»
  • 28 Березня 19:02 Як у Луцьку організовують дозвілля для дітей під час війни
  • 28 Березня 10:00 Лісова реформа на Волині: великі амбіції та прихована опозиція
  • 27 Березня 12:25 Відкриті дані закрили. Чому у Луцьку приховали генплан та іншу документацію
  • 24 Березня 17:20 Як правильно комунікувати з тими, хто бачив війну: в Луцьку навчали першої психологічної допомоги
  • 23 Березня 13:30 Луцький виш приховав повні зарплати співробітників ректорату
  • 23 Березня 11:35 Скільки насправді волинян втекло за кордон через систему «Шлях»
  • 21 Березня 17:30 Судили волинянина, який нелегально торгував цигарками на дорогому позашляховику
  • 21 Березня 13:30 «Павутинка» для ЗСУ. Як волиняни допомагають військовим бути невидимими
  • 18 Березня 10:10 Справу волинського митника, в багажнику якого знайшли 704 тисячі доларів, закрили
  • 16 Березня 9:05 Як змінили роботу та переживають виклики війни розважальні заклади Луцька
  • 15 Березня 17:05 Воду пили просто з калюж. 21-річний боєць розповів як виходив з Маріуполя
  • 15 Березня 11:30 Охороняли Луцьк і рятували від голоду Ізюм. Чим займається громадське формування «Дефендер»
  • 15 Березня 9:40 Як доглядати клавіатуру ноутбука?
  • 14 Березня 16:45 Як волонтер з Луцька виготовляє павербанки для військових
  • 14 Березня 13:30 Скільки підприємств переїхало на Волинь з початку повномасштабного вторгнення
  • 13 Березня 15:56 Помилка на мільйони. Скільки «проїдають» районні ради Волині під час війни
Усі новини розділу

Контактні дані

  •  Волинська область, місто Луцьк
  •  (+38) 095 15 97 813
  •  [email protected]

Розділи сайту

  • Новини
  • #Розслідування
  • #Аналітика
  • #Ми вплинули
  • #Спецтема
  • #Лайфхак

Інформація

  • Про нас
  • Звіти
  • Контакти

Про нас

«Сила правди» – це об’єднання журналістів, які прагнуть справедливості та демократичного суспільства без корупції.

Розробка та підтримка сайту Massimo Agency | massimo.in.ua

Copyright 2018-2023 © Центр журналістських розслідувань "Сила правди".
Матеріали Центру журналістських розслідувань «Сила правди» можна використовувати згідно ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства, CC BY (переклад ліцензії українською). Прохання ставити гіперпосилання на «Силу правди» в першому чи другому абзаці вашого матеріалу.

No Result
View All Result
  • Новини
  • Розслідування
  • Аналітика
  • Ми вплинули
  • Лайфхак
  • Спецтема
  • Блоги
  • Досьє
  • Комунальна нерухомість

Copyright 2018-2023 © Центр журналістських розслідувань "Сила правди".
Матеріали Центру журналістських розслідувань «Сила правди» можна використовувати згідно ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства, CC BY (переклад ліцензії українською). Прохання ставити гіперпосилання на «Силу правди» в першому чи другому абзаці вашого матеріалу.