З роками суд стає поблажливим до корупціонерів. І те, що раніше вважалося неправомірною вигодою, перетворюється на буденний проступок. До такого висновку дійшли журналісти «Сили правди» стежачи за резонансними справами щодо топ-корупціонерів Волині. У 2017-му вироком Луцького міськрайонного суду заступника начальника волинського управління Державної інспекції України з питань праці Едвіна Осипенка засудили до п’яти років позбавлення волі за хабар від директора фермерського господарства, а менш ніж за рік у тому ж суді переглянули справу і вирішили що досить покарати штрафом.
Заступника начальника управління Держпраці у Волинській області Едвіна Осипенка СБУ затримало у лютому 2016-го. Посадовець хотів отримати «на лапу» за надання дозволу на експлуатацію об’єкта підвищеної небезпеки – складу паливно-мастильних матеріалів на території фермерського господарства «Ставеччина» Ковельського району.
ГРОШІ, ПАЛЬНЕ І СПІВПРАЦЯ З «ПОТРІБНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ»
Історія почалась у грудні 2015-го року. Отримавши документи на реєстрацію об’єкта підвищеної небезпеки – складу паливно-мастильних матеріалів, чиновник зауважив, що у них є неточності і у власника виникнуть проблеми з реєстрацією. Тож поставив умову – 80 літрів дизельного пального за позитивне вирішення вищевказаного питання. За кілька днів приїхав у господарство і особисто привіз рішення про реєстрацію. Далі обоє, фермер і чиновник, поїхали на АЗС, де й відбувся «розрахунок»: заступник начальника управління Держпраці отримав обіцяні картки на 60 літрів дизельного пального загальною вартістю 1079 гривень та 20 літрів бензину загальною вартістю майже 400 гривень. Сума «заправки» становила 1479,20 гривень.
Осипенко знав, що для здійснення господарської діяльності, а саме для діяльності заправки, необхідно отримати дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Він запропонував представнику фермерського господарства Павлу Чабану укласти договір на розробку декларацій безпеки, плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій з ТОВ «ОТ Інжиніринг», директором якого є дружина Осипенка Тетяна, а дійсним власником він сам. За цю роботу потрібно було заплатити 61 тисячу 900 гривень.
Дізнавшись про розцінки, Павло Чабан відмовився замовляти послуги. На суді він розповів:
«Я розумів, що я розмовляю з людиною, яка фактично тримає пульс всіх АЗС Волині, яка відкриває і закриває їх. Я казав, що я це зроблю (замовлю послуги ТОВ «ОТ Інжиніринг», – авт.), але я побачив, що я таке не потягну фізично».
Тож Осипенко не розгубився, запропонував Чабану заплатити йому 25 тисяч гривень за те, щоб документи іншої фірми так би мовити пройшли у Держпраці.
У лютому 2016, зустрівшись у Луцьку, представник фермерського господарства передав чиновнику 25 тисяч гривень за обіцяний вплив в отриманні дозволу на експлуатацію машин механізмів устаткування підвищеної небезпеки та на виконання робіт підвищеної небезпеки, не проведення перевірок відповідними державними службами. Купюри були міченими.
ВАРІАЦІЇ ВІД ФЕМІДИ
У серпні 2017 Луцький міськрайонний суд в особі головуючої судді Алли Борнос виніс вирок Осипенку визнавши винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу та засудивши чиновника до п’яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі посади в органах державної влади строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
Проте згодом в апеляції колегія суддів у складі Петра Борсука, Олега Клока, Віталія Денісова скасувала цей вирок і призначила новий розгляд у тому ж суді. У жовтні цього року головуючий у справі суддя В’ячеслав Покидюк виніс новий вирок. Злочин перекваліфікували за частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, застосувавши разом з тим меншу міру покарання з можливих – штраф.
З вироку вбачається, що службове зловживання оцінили як дії звичайної людини, яка пообіцяла здійснити вплив на інших посадовців.
Свідчили у суді й інші співробітники управління Держпраці на Волині. Ось що вони сказали про колегу:
«…перебуваючи на державній службі, займався підприємницькою діяльністю та постійно збагачувався. Крім того, на їх думку, ОСОБА_2 підписував документи, які не мав права підписувати, здійснював тиск на інспекторів, зловживав службовим становищем та мав такі преференції, яких інші працівники собі не дозволяли. З цього приводу ними (кожним зокрема), так і колективно, писались повідомлення і їх керівництву і вищестоящому начальству на адресу управління Держпраці України, а згодом і в правоохоронні органи, однак жодної реакції на такі звернення не було».
Вислухавши свідків і дослідивши матеріали справи суд вирішив не карати суворо.
«Обвинувачений не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується виключно позитивно, одружений, має на утриманні троє дітей, двоє з яких є малолітніми, хворіє, що стверджується наявними у справі довідками, вчинений ним злочин, визнаний судом доведеним, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, вину в отриманні неправомірної вигоди фактично визнав, однак вважав, що його дії слід кваліфікувати за іншою статтею ККУ[…] На думку суду, обрана міра покарання, з урахуванням конкретних обставин справи, є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень», – йдеться у вироку.
Прокуратура подала апеляційну скаргу на вирок. Розгляд у Волинському апеляційному суді розпочнеться вже наприкінці березня наступного року.
А БІЗНЕС ПРАЦЮЄ
На суді держслужбовець дев’ятого рангу Едвін Осипенко так пояснив «співпрацю» з підприємством, що було зареєстроване на дружину, а фактично належало йому: «В інший спосіб не мав змоги забезпечити свою сім’ю».
До слова, на його дружину Тетяну Осипенко зареєстровані і майно і бізнес. Згідно даних аналітичної системи YouControl, вона й донині є співвласником трьох підприємств, що займаються діяльністю у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надають послуги технічного консультування. У двох з них вона є керівником.
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy