Восени 2019-го року Верховна Рада прийняла, а президент підписав так званий закон про вільний доступ до водойм. Це означає, що ніяких парканів, платного купання чи спеціальних дозволів не повинно бути.
Автори проєкту «Червона лінія» перевірили, як це відбувається у дійсності і чи дотримуються законів власне ті, хто їх приймає.
Нижче текстова і відеоверсія розслідування, що вийшла в ефір на «Суспільному Волині».
Лучанин Павло Савчук багато років займається туризмом. Також організовує подорожі для груп людей. Чоловік каже, туристи не завжди можуть безперешкодно насолодитися волинськими озерами.
«Це може бути якась забудова з порушеннями чи, наприклад, якісь паркани, які порушують, перекривають доступ громадян пересічних до водойми. Апогей цього, це коли за це ще орендатори беруть кошти за вхід до території самої, до водойми», – обурюється Павло Савчук.
Це озеро Черепаха, колись Турійського, а нині Ковельського району. Тут хоч парканів немає, та людей до води не допускають просто так.
На березі водойми – відпочинкова база «Хутір Білунівка». Для того, щоб просто зайти і покупатися, треба заплатити.
– У нас вхід платний. 10 гривень, – каже жінка, яка контролює вхід на пляж.
– На озеро? – перепитують туристи.
– Ну, так. Приватна територія. Ви що? Покошено. Прибрано. То як то має бути?
– Я ж не йду в бесідку, я йду до озера.
– Почуйте. Вхід, будь ласка, на дверях – 10 гривень.
Журналісти сконтактували з власницею відпочинкової бази «Хутір Білунівка» підприємицею Людмилою Білун. Туристам, які не хочуть платити, жінка радить обходити пляж стороною і шукати інші підходи до озера.
«Ми всім людям пояснюємо: озеро кругле, велике. Заходьте з другої сторони, купайтеся. Ніхто нічого не має проти. Якщо тут наша земля, ми з цієї сторони її окультурили, ми зробили містка, ми навозимо невідомо скільки піску. Заходьте, купайтеся, люди милі. Ніхто нічого не має проти. Але ж хочуть іти туди, де окультурено», – каже власниця турбази.
У загальнозоологічному заказнику «Соловичівський» добре облаштувалася відпочинкова база «Аміла» депутата Волинської обласної ради Романа Микитюка. Вхід на територію бази теж платний і через контрольно-пропускний пункт. Іншим чином дістатися до озера Велище з цього боку неможна.
Знову Турійщина, заказник місцевого значення «Озерянський». Озеро Болотне – на замку. Пройти до водойми можна, якщо сторож дозволить і відімкне браму.
У 2013-ому Турійська райдержадміністрація продала право оренди озера Болотне народному депутатові Юрію Савчуку для рибогосподарських потреб. У 2016-ому прокуратура оскаржила це, адже згідно з положенням про заказник розводити рибу на його території заборонено. Суд визнав розпорядження Турійської РДА незаконним, договір оренди недійсним і зобов’язав Юрія Савчука повернути земельну ділянку. Та через кілька років озеро знову віддали в оренду уже колишньому помічнику нардепа, голові громадської організації «Волинський боксерський клуб олімпійського резерву» Русланові Роговському. Для рекреаційних цілей.
– Боже-боже. То за цей паркан?, – коментує ситуацію орендар Руслан Роговський. – Та ви знаєте скільки років оцьому паркану? Ще Кучма тут на полюванні був, коли Савчук ставив цей паркан. Цей паркан, я його заберу. Це покійний Мефодійович поставив. Він колись за тим озером, ще до мене, дивився. Він хороший мужик взагалі.
– Там територія перегороджена. До пірсу не можна добратися.
– Ні, не перегороджена територія. Там вільний прохід. Там є прохід. Там знаєте скільки метрів проходу? На око метрів 30. То що ви, смієтесь?! Там танками можна заїжджати.
Голова Турійської територіальної громади Олексій Безсмертний каже, до вирішення проблеми з доступом до водойм руки ще не дійшли.
«Це перший рік, коли об’єднання відбулося, і до нас входить зараз 52 населених пункти до громади. Момент доступності до озер, ми просто його ще не встигли вивчити. З тієї причини, що не встигли, ну, бо 52 населених пункти. Це одна з найбільших громад за кількістюнаселених пунктів на Волині. Звернень в селищну раду щодо недоступності за період цей після створення не поступало», – пояснює очільник Турійської громади.
А у передмісті Луцька один з найбагатших людей України, за версією журналу «Forbes», нардеп Степан Івахів побудував маєток. За паркан потрапили понад 27 гектарів землі і… заплава річки Сапалаївка.
– Добрий день. А вхід на пляж вільний?
– Вільний.
– То можна зайти?
– Так.
– Ви охороняєте його, чи як?
– Так, ми дивимося за порядком.
– Казали, що раніше якісь перепустки треба були?
– Так, раніше було.
– А зараз без пропусків?
– Зараз дивимося просто за порядком, щоб заходили адекватні люди. Не в стані алкогольного сп’яніння.
Степан Івахів – співвласник фінансово-промислової групи «Континіум», засновник благодійного фонду «Патріоти Волині», народний депутат VII, VIII та IX скликань Верховної Ради України, а також перший заступник голови Комітету з питань екополітики та природокористування. Саме цей комітет працював над законом про вільний доступ до водойм. Щоправда, Степан Івахів засідання комітету перед другим читанням пропустив, а сам закон депутатським голосом не підтримав.
Раніше «Сила правди» писала про те, яким чином заплава річки потрапила за паркан до нардепа.
Офіційно земля під маєтком зареєстрована на родичів, ділових партнерів і різні фірми. Водойма – комунальна. З 2010 року – в оренді. Договір укладений між Липинською сільською радою та українсько-англійським підприємством «Західна нафтова група», засновником і співвласником якого був Степан Івахів. Фірма спершу взяла у користування 11 гектарів водного плеса річки і 18 гектарів землі під водою з прибережною смугою для ведення рибного господарства та відпочинку працівників підприємства.
Через рік сторони підписали додаткову угоду. У цьому документі замість Західної нафтової групи вже фігурує інше підприємство з орбіти нардепа – «Лейк ЗНГ». Чинна на той час редакція Водного кодексу України допускала обмеження загального водокористування, але лише у разі, якщо таке обмеження погоджене з органом, який надав об’єкт в оренду. Проте у договорах з Липинською сільрадою про паркан і перепустки – ні слова.
«Я дав розпорядження. Будь ласка, бажаючі зайти до мене в гості чи в мене в озері покупатися, будь ласка, може зайти. Абсолютно безперешкодно. Якщо ви подивитесь угоду, там написано, що є зобов’язання пропускати жителів такої-то сільської ради. Сільська рада видає перепустки, людина заходить – дивляться на неї, вона ідентифікується. Якщо вона себе погано веде, її можна ідентифікувати і звернутися до правоохоронних органів, щоб її привели в норму. Ви бачите в цьому щось погане? Я думаю, що ви бачите, коли ви підходите і бачите гарне, чисте озеро, в якому купаються люди, і думаєте: так би всі робили. Мені так здається», – каже Степан Івахів.
Та, схоже, не всім до душі пропускний режим на комунальну водойму. У 2020-ому на паркан Івахіва в екоінспекцію поскаржився мешканець Луцька.
«Ми проводили перевірку і там було підтверджено те, що було у скарзі громадянки: була огорожа, яка не давала вільного доступу громадянам. У зв’язку з цим, інспекцією було притягнено керівника до адміністративної відповідальності та видано відповідний припис на усунення даного правопорушення.
Припис давався, по-моєму, на два місяці. Але навіть через місяць вже було порушення усунуте. Було демонтовано частину огорожі і забезпечений вільний доступ громадян до даної водойми», – повідомив заступник начальника Держекоінспекції у Волинській області Сергій Дудка.
В інспекції демонструють докази усунення порушень. На фото видно, що частина огорожі біля водойми демонтована.
Та, схоже, її зняли спеціально для інспекторів. Нині все по-старому – весь паркан на місці.
«У 2019 році був прийняти закон, що стосувався забезпечення вільного доступу громадян до водних об’єктів. Цим Законом було внесено зміни до закону «Про місцеве самоврядування», а також до закону «Про місцеві державні адміністрації», в яких прописали чітко, що вони здійснюють контроль за забезпеченням вільного доступу громадян до водних об’єктів. Тому тут є сільська рада, яка надала в оренду водний об’єкт, в першу чергу звертатися в сільську раду. І навіть також цим законом внесено зміни до Земельного кодексу, де в 61 статті прописано, що орендар зобов’язаний, хто встановив огорожу, яка не дає вільного доступу громадян, зобов’язаний її демонтувати за письмовим приписом органу місцевого самоврядування. Виконавчого комітету сільської, міської ради, чи районної ради. Повинен демонтувати протягом 10 днів. Якщо це не виконується, тоді орган місцевого самоврядування приймає рішення і демонтує сам ці огорожі і стягує кошти, які були потрачені на це, з власника цієї огорожі», – розповів Сергій Дудка.
Внаслідок адмінреформи село Липини увійшло до Підгайцівської територіальної громади. У сільраді про паркан і пропускну систему знають, але проблеми в цьому не бачать.
«Це питання треба вивчити, тому що чесно кажучи, я від вас перший раз таке чую, що є таке рішення. Будемо діяти, як то кажуть, в законодавчому полі на місці. Якщо його треба зносити, то значить його треба зносити. Я не знаю, то треба буде переговорити. Якщо там ворота відкриті, як казав мені староста, і всі охочі можуть туди заходити, то я не знаю чи доцільно його зносити. Тому що є таке ще питання, що треба ж комусь за цим ще й дивитися, глядіти. Якщо люди прибирають… Тож це не секрет, що в нас люди і пляшки накидають. Ну, є таке. Якщо там нема ніяких перепон, щоб люди відпочивали, то, може, там і недоцільно. А як будуть скарги, то будемо реагувати», – вважає голова Підгайцівської територіальної громади Юрій Семенюк.
І місцева влада і народний обранець Степан Івахів, кажуть, що вболівають в першу чергу за порядок: щоб люди не смітили і красиво було. Однак, згідно із законами, не має бути ні глухих парканів, ні плати за користування пляжем чи купання.
«Треба якось це врегульовувати, – наголошує турист Павло Савчук. – Напевно, має слідкувати чи екоінспекція чи якісь інші структури за цими процесами, тому що все-таки доступ має бути вільний людей до цих наших природних надбань. Люди мають вільно цим користуватися. Насолоджуватися естетикою цих озер»
Закон про доступ до водойм набрав чинності у листопаді 2019-го. Орендарі і органи місцевого самоврядування мали три місяці на ліквідацію обмежень та демонтаж парканів. Минуло два роки, а що ж змінилось? Схоже, закон поширюється не на всіх і місцеві органи влади це цілком влаштовує. Автори проєкту «Червона лінія» сподіваються, що на оприлюднені факти зверне увагу вища ланка правоохоронних органів.
Нагадаємо, у попередніх розслідуваннях проєкту «Червона лінія» йшлося про те, як шпарина в законодавстві створила передумови для незаконних рубок лісу в період тиші, про нелегальне використання води для поливу плантацій лохини на Волині. Також журналісти розслідували як міський парк у Луцьку зменшився вдвічі через роздачу зелених зон під приватну забудову, як в Ківерцях через чиновницьку халатність не здали в експлуатацію сміттєвий полігон та хто і як «приватизував» десятки гектарів лісу під Луцьком.
